Еміль Золя і гулке читання в Україні

Рефрен

Стіл. На столі книги. Поруч чашка чаю. Чай вже тричі перезаварений. І ходять промені сонця, величаво. Від шафи до книжкової полиці. Звідти до ліжка. На ньому дрімаю я. Бо читав всю ніч… Студентське життя.

І де воно поділося?

Де поділося те життя?

Життя, коли єднали ми надії і серця…

Долина вічності лежить між нами. Між мною тим і теперішнім. І в жахливих снах не марилося тоді, що буде віна. Війна не з якимось ворогом заокеанським, а із сусідом… Що тисячі людей загинуть. Що зруйновано і сплюндровано буде сотні і сотні сіл, містечок, міст. Що мій Харків буде бомбардовано тисячі разів. Що мільйони людей покинуть Україну… Що…стільки ненависті породить світ…

Звитяжне серце, чи прах… Хто за це відповість? Чи заніміти цей грім війни хтось приневолить? Хто спинить смерть?

Апальков Олександр

Подобається

#1039 в Фантастика
#176 в Антиутопія
#2016 в Сучасна проза

У тексті є: ступор супротиву, золоторогий місяць, що означає ловити вітер?

Відредаговано: 09.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись