Потужні хвилі й аромат фіалки

Хотілося змити лірику.  З очей Урсули і своїх…

«Коли в майбутньому немає надій, сьогодення стає огидно-гірким»,  – читав я  в романі «Тереза Ракен». Цей роман Золя написав ще до «Ругон Маккарів». І мені було цікаво, як формувався автор.

І читав я про ревнощі, нестримну пристрасть, зради і злочини… Ці всі принади стали наслідком любовного трикутника. Героїня роману Тереза одружується із своїм кузеном. Робить це через раннє своє сирітство. За порадою рідної тітки, що підсунула їй свого сина Камія. Жінки, жінки… Бо Тереза не відчувала до її сина ніяких почуттів. А кузен цей Камій егоцентрик. Хворобливий, розпещений негідник. Її життя протікає сторінками книги мляво і одноманітно.  І так аж до знайомства із другом свого чоловіка – молодим художником Лораном… І тут починається роман, пристрасний. І поволі їм приходить думка позбутися ненависного чоловіка Терези…

«…Якусь мить вони залишалися насторожені й німі. Потім Тереза раптово вирвалася, не озираючись вийшла з мансардової комірчини і пішла додолу сходами. Лоран слухав, як віддалялися її кроки. Коли він уже нічого не чув, то повернувся до свого барлогу і вклався на ліжко. Постіль залишалася теплою. Він задихався у цій тісній дірі, яку Тереза наповнила запалом своєї пристрасті. Йому здавалося, що його груди продовжують вдихати слабкий запах молодої жінки. Вона пройшла тут, ширячі потужні хвилі й аромат фіалки, а тепер він може стискати у своїх обіймах лише безтілесний привид своєї коханки, що літає довкола нього. В ньому знову прокинулася ненаситна любовна лихоманка. Він не зачиняв вікна. Простягнувшись горілиць, він розкинув голі руки, щоб почуватись прохолодніше, дивився на темно-синій квадрат, промальований на небі віконною рамою, і міркував.

До самого світанку в його голові крутилася єдина думка. До того, як прийшла Тереза, він не гадав про вбивство Камія. Він заговорив про смерть цього чоловіка, бо його до цього підштовхнули події, а ще його дратувала думка, що він ніколи більше не побачить своєї коханки. Так у ньому виявився новий закуток його несвідомої натури: переможений адюльтером, він почав мріяти про вбивство…»[1]

[1] Еміль Золя «Тереза Ракен», переклад Тетяни Жарко.