Еміль Золя і гулке читання в Україні

Поетеса

Моя Урсула добре вчилася. Але не належала до тієї кагорти студентів, яких називають зубрилами. Не належав до таких і я.

Їй лише бракувало відтінків і розуміння ситуації. Моєї ситуації.

В її повадках жила омана, піднесена. Вона вважала мене дозрілим в невтомності. І казала, що думала, що життя моє – повсякчасна та буденна мужність. Слово «мужність» вона вимовила на розспів. І одразу, звела очі, і неначе зачитала із долівки:

О серце і мета, –

Од мужності почулось, –

Як важко жити з вами немічній істоті!

Плекає біль і страх оманна людська чулість,

Коли життя летить – морями сонця проти.

Мети доходячі, згорає серце кожне,

Я ж –

Дальша за мету,

Бо я –

Лише стемління…[1]

Не треба було мені ділити з нею ліжко. Тоді б я був вільним. Це почуття гнобило, мучило моє сумління… Сумління жило в мені, катом. Краще б жила там буря.

[1] Юрій Яновський, «Книга про середньовічного поета».

Апальков Олександр

Подобається

#1010 в Фантастика
#169 в Антиутопія
#1995 в Сучасна проза

У тексті є: ступор супротиву, золоторогий місяць, що означає ловити вітер?

Відредаговано: 09.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись