РОЗДІЛ X. Спіймати лиходія

— Що?! Тобто ця нитка, контролювала світ Хранителів і змушувала їх робити такі жахливі речі, а створила цю нитку вона…?!

— Міраяміно мені шкода, але це правда. Ця нитка це магія богині Долі. - Батько підійшов до мене і обійняв.

— Саяра не могла так вчинити! – Всі дивилися на мене зі співчуттям.

— Міраяміно, ти не знаєш цього напевно. - Я подивилася на маму і раптом зрозуміла, що вона може бути права.

— Але як…?

— Міраяміно заспокойся, краще перенесемося до неї, скоріш за все Іслар там. – Я взяла себе в руки і послухалася Вічності. Я налаштувалася на Полотно Долі, магію якого не можна заблокувати.

Картина, яка з’явилася перед нами після зникнення Хаосу, підтвердила слова батьків. Я побачила Іслара прикутого кайданами і Саяру яка стояла перед ним. Іслар мене помітив відразу, я це побачила по його очах, він не показав цього, а Саяра нас не помітила, тож вирішили послухати, що вона скаже:

— Ніхто за тобою не прийде, Ісларе Делор тан Алькатрасе, Міраяміна не знає, що ти тут і ніколи не дізнається, в принципі як і те, що за всім цим стою я. А ти уже не встигнеш їй розповісти, мертві не говорять.

— Зачекай, я ніяк не можу зрозуміти, чому ти викрала саме МЕНЕ?!

— Я наглядала за Міраяміною досить довго і бачила, що ти їй дорогий. А це означає, що якщо ти зникнеш, вона буде дуже розлючена і самостійно знищить решту всесвіту, тож мені не потрібно буде напружуватися. Крім того, вона – Арес Темряви, всі легко повірять, що вона причина всіх бід, якщо звичайно виживуть. Натомість мої руки залишаться чистими.

— Сумніваюся. Я почула достатньо, щоб переконатися, що ти не та за кого себе видавала весь цей час. Повірити не можу, що я тобі довіряла, – я вийшла  укриття і миттю звільнила Іслара, в ту ж секунду,  я  полонила Саяру. Я клацнула пальцями і перенесла всіх до Емфаліону. У резиденції богині Долі залишилися тільки я і богиня. — Здається магії Пророцтв доведеться шукати нового носія. – Саяра осипалася купкою попелу, а магія вирвалася з її тіла. Я попрямувала за нею, але опинитися в Емфаліоні я не очікувала.

Натомість магія полетіла далі, до будинку Маріанни, я зрозуміла це відразу і вирішила не гаяти час на даремну біготню. Я перенесла себе і магію до середини будинку. Маріанна та батько Віраї - Іріас саме вкладали її спати. Я зупинилася, батьки дівчинки подивилися на мене спантеличено. Я жестом зупинила їх, коли вони хотіли вклонитися мені, і просто дивилася, як магія підлітає до дитини, і обережно проникає в її кров, з’єднуючись з її душею. Я посміхнулася, а Маріанна і Іріас перевели на мене здивовані погляди.

— Це магія Пророцтв, вона нова богиня Долі, а зараз мені пора. – Я покинула будинок, залишивши здивованих власників позаду.

Ззовні на мене чекала майор Вадарія, вогняний маг з Фаліасу – першого врятованого мною світу.

— Я тебе слухаю Вадарія. – Я звернулася до дівчини, яка побачивши мене стала на одне коліно.

— Імператрице Шторм, Іслар Делор тан Алькатрас, просив переказати вам, що він хоче поговорити.

— Дякую, можеш бути вільна, - я відразу випустила Хаос і перенеслася до нього. Він стояв посеред моєї кімнати. — І про що ти хотів поговорити? – Я підійшла до нього, моє серце забилося частіше.

— Я хотів подякувати тобі за порятунок, і ще, - він обійняв мене і притягнув до себе, — я хотів запитати, чи не хочеш ти мені нічого сказати? – Я відразу зрозуміла, про що він говорить і вирішила довіритися серцю. Тому не довго думаючи я відповіла:

— Хочу, хочу сказати, що… я люблю тебе! – Я нахилилася вперед і поцілувала його.