РОЗДІЛ IX. Нитка Долі

— Я б хотіла залишитися і посидіти ще, але у мене є робота, треба знайти Іслара. Мені жаль, Ваяранар покаже вам ваші кімнати. – Я встала і попрямувала до дверей.

— Удачі з пошуками друга. – Я на мить завмерла після слів матері, але швидко себе опанувала і вийшла з кімнати.

Як не прикро це визнавати, але я не розповіла їм про те, що Іслар закоханий в мене і найближчим часом точно не збираюсь.

Я пройшла до лабораторії, яку облаштував замок. Тут було все, що могло мені знадобитися, різні речовини і головне зразок.

Я сіла за стіл і почала експеримент. Мені вдалося проявити магічний слід нитки, але я такого раніше не бачила і не могла зрозуміти, що це.

Хоча, навіть якби я знала, все-одно не вийшло б, мої думки постійно поринали назад. У той день, коли Іслар запитав чи його почуття взаємні:

«Я сиділа за столом у своєму шатрі і розбирала папери, ніяк не могла знайти схему бою. Раптом хтось підійшов до мене і закрив руками очі. Я почула шепіт у себе над вухом:

— Вгадай хто. – Я відразу впізнала голос Іслара.

— Ісларе, не роби так більше!

— Гаразд не буду, – він розвернув мене до себе і поцілував. А що ти ту робиш?

— Не можу знайти схему бою.

— Допомогти?

— Буду рада, – ми разом почали її шукати і невдовзі знайшли. — Дякую. – Він посміхнувся і ще раз мене поцілував.

— Ти до речі того дня, так і не сказала мені нічого, тому я запитуюся зараз. Ти любиш мене? – Я відійшла від нього.

— Я… я не знаю. Це занадто важко. Мені треба подумати і розібратися зі своїми почуттями…

— Якщо ти так хочеш… - Посмішка зникла з його обличчя і він вийшов.»

Я відігнала від себе спогади і знову схилилася над ниткою.

— Це нитка контролю. До того ж не звичайна, - я повернулася, позаду мене стояли батьки, а Ваяранар і дідусь стояли біля дверей. — Нитка Долі.

— Що? По-перше, як ви тут опинилися?

— Нас Ваяранар привів. – Батько обійшов стіл і взяв одну з пляшечок.

— Ваяранаре! – Я злісно подивилася на брата.

— Вони попросили, я не міг відмовити. – Він почав оправдовуватися повільно відступаючи.

— Гаразд, проїхали. По-друге, звідки ви знаєте?

— Ми з таким вже стикалися в одному зі світів. – Батько додав кілька капель зілля до речовини, в якій знаходилася нитка.

— Міраяміно, а вони праві, це Нитка Контролю Долі. – Перед нами постали Ареси і духи стихій. Світло підійшла до Мідорі.

— Я не зрозуміла, це що тут відбувається? А ви взагалі чого вилізли?! – Останнє було адресовано саме духам і Аресам.

— Ми допомогти тобі намагаємося! Ти краще їм правду розказала б. – Вічність показала на батьків.

— Яку правду? – Дідусь подивився на мене.

— Ну…

— Іслар фактично її хлопець.

— Темрява!

— На правду не ображаються, ти таки його любиш, визнай вже це!

— А по-детальніше? – Мама підійшла ближче. І звичайно Темрява все розповів, за що ледь не дістав від мене.

Але якби там не було, батьки допомогли мені з ниткою. Проте, висновок до якого ми прийшли був не надто радісний.