Розділ десятий, де Тілла хвалить Ельзу, а брауні говорить про ім'я

Ельза майже бігла довгими кам’яними коридорами, відчувала, як палають щоки від шаленої суміші гніву та сорому, що закипала всередині.

— Ельзо! Зачекай-но, летиш, наче за тобою крумси женуться! — Тілла нарешті наздогнала подругу біля самих сходів, що вели до горища. — Оце ти дала! Ти бачила пику того Жака? Він мало не подавився власним язиком! А Арвен? О, клянуся своїми Оранжевими Горами, ніхто ще не називав його задимленим невдахою просто в обличчя! Він вважає, що він неймовірно привабливий мужчина, і поводиться відповідно. Ти ж бачила, як ті дві курки на кухні вішалися на нього?

— Мені байдуже, що він там собі думає, — важко дихаючи, відрізала Ельза.

Чесно кажучи, вона сама здивувалася своїй хоробрості, адже коли її ображали мачуха чи зведений брат, завжди мовчала і втікала у свою кімнату. А тепер де і рішучість та впевненість взялися — вирішила почати нове життя, себе захищати і не дозволяти ображати. Вона зупинилася, спершись на холодну стіну.

— Він нахаба. Такий самий, як Жак, хіба що красунчик. Всі вони думають, що якщо я товста і незграбна, то мене можна використовувати як об’єкт для дурних жартів. Але я сюди не за насмішками і кпинами приїхала! Я виграла королівський конкурс кондитерів! І взагалі…

Тілла подивилася на подругу з повагою, а її темні очі хитро блиснули в напівтемряві.

— Ти молодець, Ельзо. У нас, ніктеїв, кажуть: якщо хочеш, щоб тебе поважали — покажи зуби. Ти їх показала. Але знаєш що? Арвен тепер від тебе так просто не відчепиться. Він не звик програвати в таких словесних дуелях. От побачиш, почне тебе зачіпати…

— Хай тільки спробує, — буркнула Ельза, хоча десь глибоко всередині знову подумала про той дивний жар, що йшов від опалювача, коли він стояв зовсім поруч. Вона різко відкинула ці думки. — Я йду спати. Завтра іменини короля, роботи буде стільки, що й присісти не вдасться.

Вони попрощалися з Тіллою, яка жила в іншому крилі замку, й Ельза пішла до себе. Коли дівчина нарешті дісталася своєї кімнатки під дахом і запалила вічну свічку-магічку, вона побачила, що на її столі вже хтось господарює. Фарамус, закинувши ногу на ногу, сидів на краю дерев’яного горщика з напівзасохлою квіткою і зосереджено розглядав свій новий трофей — той самий мідний ґудзик, що він виманив в Ельзи.

— О, з’явилася нарешті! — промовив він, навіть не підводячи очей. — Чув я, чув твій виступ на кухні. Стіни в цьому замку мають вуха, а довгі язики завтра рознесуть новини й плітки по всьому палацу! Ти Арвена зачепила за живе, дівчино. Дивись, щоб він тобі наступного разу той «Подих Дракона» у каструлю з борщем не вкинув!

— І ти туди ж, — зітхнула Ельза, безсило падаючи на ліжко. — Краще б сказав щось корисне. Наприклад, як мені потрапити до Східної Вежі. Ти обіцяв!

Брауні сховав ґудзик до своєї кишені й подивився на неї вже серйозніше.

— Ти все ще про Сплячого Принца мариш? Ельзо, може не треба туди лізти? Тільки проблем на свою голову назбираєш! — але побачивши впертий погляд дівчини, знизав плечима. — Ну, справа твоя. Я свого слова завжди дотримуюся. Слухай тоді. Завтра в замку буде справжній гармидер через свято. Слуги бігатимуть, як ошпарені щури, майже вся варта буде зайнята охороною королівського замку, бо очікується чималенько гостей. І це твій шанс. Але просто так туди не пройдеш, бо двері до Вежі Сну запечатані магічним замком, ключем до якого є справжнє й істинне ім’я принца. Те саме, яке йому дали при народженні під час таємного обряду. Зараз його знають лише троє: сам Його Величність король Роман, Перший міністр Грецюбан та начальник варти, офіцеріус Бляхіс. Ну й, звичайно, Головний Храмовник, напівсвятий Жужуб. Навіть на святкових кристалах пишуть лише титул принца. Коли він заснув, маги найсильнішою масовою магією стерли пам'ять про його ім'я усім в королівстві. Із цим пов'язані певні ритуали. Адже навіть ми з тобою не знаємо, як звуть принца.

Ельза раптом усвідомила те, про що навіть не задумувалась: і справді вона не знає імені принца, свого нинішнього кумира! Його просто всі називають принцом і все.

— І як же я дізнаюся ім'я принца? Мені що, підійти до короля на іменинах і запитати: «Перепрошую, Ваша Величносте, чи не підкажете ми мені, як звуть вашого сина по-справжньому?»

— Не будь наївною, — Фарамус захіхікав і знову дістав свій ґудзик. — Тобі доведеться пробратися до Королівського Храму. Там у підземеллях під вівтарем зберігаються «Сувої Роду» всіх монархів династії Архіпелагу Гострошпильок. І документ про Сплячого Принца, де записано його справжнє ім'я, теж там є.

— Але Храм, напевно, теж охороняють! — вигукнула Ельза розпачливо.

— Саме так. Але завтра, коли почнеться головний бенкет, швидше всього, у Храмі залишиться лише старий архіваріус, який бачить не далі свого носа, і пара вартових на вході. Тут то вже тобі доведеться подумати, як проникнути в Храм і прочитати ім'я принца. Це не мій клопіт. Я обіцяв тільки у Вежу Сну тебе провести. Якщо ти зможеш вирахувати, де саме лежить сувій принца, і прочитати його ім’я, то шлях до Вежі буде відкритий...