Розділ дев’ятий, де Арвен пропонує поглянути на його головну піч

Робочий день нарешті добігав кінця. На кухні панувала та особлива атмосфера затишшя, коли головна метушня вже вщухла, але приміщення ще дихало жаром печей та ароматами прянощів.

Головний Кухар разом із пані Жоржеттою поважно обходили свої володіння. Вони зупинялися біля особливих шаф, накладаючи морозильні чари на продукти, щоб ті не зіпсувалися до ранку. Від їхніх пасів руками в повітрі розліталися дрібні блакитні іскри, що осідали інеєм на полицях.

Жак разом із двома своїми вірними посіпаками-кухарчуками вже зняли фартухи й попрямували до виходу, весело перемовляючись із двома дівчатами-кухарками. Ельза з Тіллою теж почали збиратися.

Раптом з-під тієї самої плити, яка вранці змусила Ельзу бігати до підвалу, знову повалив густий і сизий дим. Причому цього разу він був такий їдучий, що за хвилину на кухні стало нічим дихати.

— Що це таке?! — закричала обурено пані Жоржетта, прикриваючи носа хустинкою. — Мої булочки з магічними родзинками! Вони ж просякнуть димом! А завтра іменини короля! І він любить, щоб вони підходили три дні! Якраз завтра я мала їх випікати, а тепер вони будуть смердіти димом! Знову опалювач щось намудрував!

Головний Кухар та Жак з кухарчуками кинулися відчиняти вікна, а Ельза подумала, що слід знову бігти у підвал і кликати Арвена, щоб щось зробив із цим димом. 

Проте раптом двері розчинилися і на кухню влетів сам Арвен. Цього разу він був у засмальцований сажею сорочці, але не застебнув її, виставляючи напоказ рельєфні груди.

— Спокійно! — вигукнув він, пробираючись крізь димову завісу і натикаючись на плити та збиваючи з полиць якісь каструлі та миски. — Це все магічний камінь «Подих Дракона»! Я вже його знешкодив у своїй печі! Демони із забирай! Маги та головний винахідник Марезон обіцяли, що цей артефактний камінь економний, рекомендували використати для нічного опалення палацу, а він, клятий, вирішив випустити весь жар одразу й раптово! Щоб я ще коли-небудь довірився Марезону! Ніколи цього не буде!

Арвен миттєво кинувся до плити, звідки йшов дим. Його пальці засвітилися тьмяним помаранчевим світлом, і дим, підкоряючись його заклинанням, почав швидко втягуватися назад у піч. Коли загроза зникла, і дим повністю було нейтралізовано, опалювач витер піт із чола й переможно озирнувся.

— Ой, Арвене, ти нас врятував! — підбігаючи до нього, защебетала Марта, одна з помічниць пані Жоржетти. — Ми вже думали, що задихнемося тут!

— Ти такий герой, і як ти тільки не боїшся того вогню й диму? — підхопила її подруга, грайливо накручуючи пасмо волосся на палець і заглядаючи Арвену прямо в очі. — Адже, кажуть, у королівське вугілля додають магічні іскри із гном'ячих копалень. А це страшенно небезпечно!Мабуть, у тебе там, у підвалі, справжнє пекло, а ти такий сміливий, що нічого не боїшся!

Арвен приймав ці знаки уваги від дівчат із ледь помітною і самовпевненою усмішкою, звично віджартовуючись.

— Ну що ви, красуні, — промовив він, примруживши очі від задоволення та загальної уваги. — Так, там трохи спекотно! Можете коли-небудь заглянути, і я покажу вам… свою найголовнішу піч! Заради таких красунь я готовий приборкати навіть десяток драконів, не те що якийсь один драконячий камінь.

Він підморгнув Марті, змусивши її почервоніти, і вже збирався щось додати, аж раптом його погляд зупинився за Ельзі. Дівчтна стояла трохи осторонь, схрестивши руки на грудях, і в її очах не було ані краплі того захоплення, яким його щойно засипали дівчата.

— О-о-о! — Арвен злегка відсторонив дівчат і зробив крок до Ельзи. — Кого я бачу?! Це наша пишна новенька кралечка! А ти не хочеш спуститися зі мною у підвал, щоб я показав тобі свою головну піч?

Він зухвало підморгнув їй, очікуючи, напевно, що дівчина або почне з ним фліртувати, або, як і вранці, почервоніє і втече під регіт присутніх на кухні. Але Ельза, обурена його фамільярністю та грубими натяками, раптом відчула не розгубленість, а роздратування.

— Знаєте що, пане кочегаре, — Ельза гордо випрямилася, задираючи голову. — По-перше, я не дозволяла вам звертатися до мене на “ти”! Я вас вдруге бачу, і ми зовсім незнайому люди! А по-друге, вашу головну піч слід показувати не дівчатам, а майстрам із ремонту, бо вона постійно у вас барахлить і не працює! І диму від вашої присутності більше, ніж користі. Справжній майстер своєї справи не довів би до такої ситуації, що нам довелося дихати димом через його криві руки!

Арвен на мить заціпенів. Його самовпевнена посмішка повільно згасла, а очі звузилися, наче він вперше по-справжньому побачив перед собою людину, а не порожню вертихвістку.

— Криві руки? — перепитав він низьким та небезпечним голосом, підходячи до дівчини майже впритул, так, що Ельза відчула дивний жар, який ішов від нього. — Ти хоч знаєш, як важко втримати «Подих Дракона»?

— Мені байдуже, — відрізала Ельза, вперто не відводячи очей. — Через ваш непрофесіоналізм пані Жоржетта ризикує своєю випічкою, — вказала дівчина на пані Жоржетту, яка з Головним Кухарем у іншому кутку кухні намагалися врятувати королівські булочки, накладаючи на них антизапахові заклинання. — І тому, на відміну від інших, ви для мене лише задимлений невдаха, а не герой палацу!

Жак, який зі своїми друзями-кухарчуками весь цей час спостерігав за цією сценою, вибухнув гучним та образливим реготом.

— Оце так врізала! — зареготав він, тицяючи в Ельзу пальцем. — Арвене, здається, твоя гордість і привабливість розбилися об цю величезну скелю! Навіщо ти до неї лізеш? Вона ж така товста, що в її серці місця для твоїх залицяльних жартів просто немає, там усе тістечками й салом зайнято!