Розділ восьмий, де ми зізнаємося, хто такі ніктеї

— Не звертай уваги на цих бовдурів, у них замість мізків — вчорашня вівсянка, — впевнено промовила темношкіра дівчина, втягуючи Ельзу в невеличку комірчину, де зберігалися чисті фартухи та рушники. — Я Тілла, помічниця соусника, але планую вибити собі місце краще, бо навчилася вже чимало чого. Хоч і кулінарної магії в мене, як кіт наплакав, але я беру впертістю і працьовитістю! 

Тілла була невисокою і неймовірно енергійною, жвавою та гострою на слівце. Її шкіра мала колір міцної кави, а карі очі зиркали так пронизливо, наче вона бачила всіх наскрізь. Дівчина миттєво змочила край рушника у воді й почала впевненими рухами затирати чорні плями на плечі Ельзи.

— Дякую, — прошепотіла Ельза, все ще намагаючись вгамувати тремтіння в тілі. — Цей опалювач… Він такий…

— Нахабний? — підхопила Тілла, хитро примружившись. — О, наш Арвен знає собі ціну. Коли інколи вмивається, то красень, тут нічого не скажеш. Дівчата за ним бігають табунами! Він єдиний у цьому королівстві, хто здатен приборкати магічні печі у підвалі, тому й поводиться як незамінний працівник. Але ти не бійся, він не лихий, просто… е-е-е… гарячий занадто. Адже працює з вогнем, от сам вогнем і дихає.

— Ти так багато про нього знаєш, — зауважила Ельза, роздивляючись свою нову знайому. — Ти звідси, з Королівського Острова?

Тілла раптом завмерла, і на її обличчі на мить промайнув сум, який вона швидко сховала за широкою білозубою усмішкою.

— Ні, я здалеку. З Острова Оранжевих Гір. Чула про такий? Це там, де небо на заході сонця стає справді дуже оранжевим, а гори світяться вночі. Я з раси темних ніктеїв*. Нас лишилося зовсім мало, майже вимираюча раса, розумієш? — вона знизила голос до шепоту. — Моя особливість — це вміння обертатися в ласку, маленьку, прудку і зубату. Можу пролізти в будь-яку шпарину. Але тут, у палаці, я намагаюся не обертатися. Магія в стінах занадто важка, та й навіщо привертати увагу? Я люблю тіні.

Ельза дивилася на Тіллу з відкритим ротом. Ніктея! Справжня магічна істота, та ще й така відважна!

— Ти ніктея? Ой, я багато читала про них, тобто про вас, — з радістю повідомила Ельза. — Ви такі цікаві. Зовсім не такі, як інші люди та магічні істоти.

— Ха! — Тілла хвацько перекинула рушник через плече. — Ми всі тут «не такі». Хтось занадто пишний для цього світу, хтось занадто темний, а хтось занадто хвостатий. Головне — це не давати себе ображати, вміти захищатися! Жак і його банда чіпляються лише до тих, у кому бачать якусь слабину. А ти, подруго, виглядаєш як дівчина, яка може спекти такий торт, що в короля корона спаде з голови, коли він його наминатиме! Тож будь упевнена в собі й не піддавайся на їхні провокації! А от від Арвена й справді тримайся подалі. Наче я й не чула, щоб він кого-небудь з дівчат образив. Але він чоловік, а ти жінка. І цим все сказано. Ще й привабливий чоловік!

Вони вийшли з комірчини, і Ельза відчула, як її хвилювання потроху зникає. Поруч із Тіллою вона почувалася впевненішою. А впевненості у Тілли було чималенько, бо нова подруга рухалася кухнею так впевнено, наче цей замок належав їй.

На кухні, до речі, зник той дим, який видавала несправна тяга в печі, очевидно, опалювач Арвен її вже налагодив. 

— Слухай, — Тілла штовхнула Ельзу ліктем у бік, коли вони проходили повз стіл, де Жак знову щось шепотів своїм друзякам, зиркаючи на дівчат і регочучи. — Якщо цей веснянкуватий бевзь ще раз відкриє рота, я йому в соус підсиплю такої травички з моїх гір, що він тиждень буде кукурікати замість патякання. Хочеш?

— Може, пізніше, — засміялася Ельза, вперше за ранок почуваючись спокійно.

Весь день пройшов у шаленому темпі. Ельза чистила фрукти, збивала вершки під пильним оком пані Жоржетти і час від часу перекушувала з Тіллою смачними обрізками від бісквітів. Але думки її тепер чомусь постійно роздвоювалися. Спочатку вона мріяла про ідеального й величного Сплячого Принца, а потім зрадливі думки перестрибували раптом до інших згадок. Адже відчуття гарячих і міцних рук Арвена на її тілі й досі відчувалося. От, халепа! А Фарамус же про нього казав учора ввечері, про цього опалювача! І він знав, що той любитель дівчат, бабій та ловелас! Все! Годі! І Ельза заборонила собі про нього думати. І не думала до самого вечора…

__________________

*Ніктеї — рідкісна магічна раса, що походить із Острова Оранжевих Гір. Повністю вигадана авторкою. Їхня темна шкіра та гострий зір ідеально пристосовані до життя в тінях. Ніктеї здатні приймати подобу дрібних хижаків, ласок або куниць, успадковуючи їхню неймовірну прудкість, хитрість та безстрашність. Через згасання магії на батьківщині раса вважається вимираючою, а її представники славляться своєю волелюбністю та гострим язиком.