Розділ сьомий, де на кухні повно диму, а Ельзі кажуть, що вона смачна

Ельза так міцно спала після вчорашнього виснажливого дня, що не почула дзвонів палацового годинника. Її розбудив Фарамус, який стягнув з неї ковдру й зарепетував на все горло: «Ельзо, вставай, годі спати! Пані Жоржетта з тебе безе зробить, якщо запізнишся на роботу!».

Коли дівчина влетіла на кухню, то робота там уже кипіла. Пані Жоржетта суворо зиркнула на неї з-під насуплених брів.

— Ельзо! Ще одне таке запізнення — і будеш мити посуд за всіма до кінця місяця! — гримнула вона. — Швидко ставай за роботу!

Ельза, намагаючись бути максимально непомітною, що, звичайно ж, з її формами, було просто неможливо, почала просіювати борошно, як наказала їй начальниця. Збоку стояли кухарчуки на чолі з Жаком і стиха насміхалися над нею, але дівчина не заважала, вирішила бути вищою їхніх кпинів.

Раптом з-під величезної плити, на якій випікалися королівські булочки, почали вириватися клуби сизого і їдучого диму. Кухарі закричали, хтось почав махати рушниками, намагаючись вигнати дим у відчинені вікна, а Головний Кухар схопився за голову. Пані Жоржетта, котра дуже хвилювалася за свої булочки, почервоніла від люті. Вона якраз наклала на них мініатюрні трояндочки, вкраплюючи трошки магії (а це, я вам скажу, була дуже делікатна справа, що вимагала максимальної концентрації!), а тут така халепа! 

— Знову цей піддувайло щось там накрутив у підвалі! — вигукнула вона. — Ельзо, ти все одно плутаєшся під ногами! Біжи негайно до опалювача в котельню, і передай, що якщо він не відрегулює тягу, то я особисто замурую його в тій печі! По сходах праворуч і вниз, аж у підвал! Там одні двері, ти не помилишся! Миттю!

Дівчина, не роздумуючи, кинулася виконувати наказ пані Жоржетти. Вона у справді швидко знайшла сходи, що вели вниз, на нижні поверхи королівського палацу. Спускаючись крутими сходами до підвалу, вона відчувала, як повітря стає теплішим, а перед залізними дверима, що теж були одні в кінці сходів, взагалі було вже доволі спекотно.

Відчинивши ці двері, Ельза так і застигла на порозі, розглядаючи великий підвал, що освітлювався кільком смолоскипами, бо вікон тут, зрозуміло ж, не було. Під стінами знаходилося кілька печей, і в деяких із них танцював яскравий вогонь.

А посеред цього трохи задимленого приміщення стояв високий чоловік. Він був роздягнений по пояс, і його вигляд змусив Ельзу на мить забути про все на світі, бо він мав бездоганне тіло. Його широкі плечі та міцні рельєфні руки були вкриті потом й де-не-де сажею. М'язи на спині перекочувалися, від кожного руху.

— Пане опалювачу! — покликала Ельза, все-таки отямившись і згадавши, чому вона сюди приперлася.

Чоловік рвучко розвернувся. Його обличчя, замурзане вугільним пилом, було неймовірно вродливим тією мужньою чоловічою красою, від якої в дівчат туманіють мрійливо очі й тьохкають сердечка. Темне волосся чоловіка було розсипане по плечах, і одне неслухняне пасмо спадало на лоба, а блакитні очі на брудному обличчі світилися дивним і спокусливим вогнем.

Коли він побачив Ельзу, то на його губах з’явилася радісна, навіть трохи зухвала й хижа посмішка.

— О-о-о! — промовив він, і його приємний і чуттєвий голос відгукнувся в грудях Ельзи якимось солодким тремтінням. — Невже до мого самотнього підвалу нарешті завітала справжня німфа? Ти хто? Я всіх дівчат у замку знаю! Новенька, чи що? Ну, от, я й не знав, що у нас в королівському палаці з’явилася така... е-е-е... пишна панянка!

Опалювач зробив кілька кроків і опинився просто біля Ельзи, а потім зненацька нахабно пригорнув її до себе. Дівчина відчула гаряче тіло поруч і просто остовпіла, не знаючи, що робити. Його погляд ковзнув по її губах, і він нахилився ближче, ще сильніше обдаючи її жаром свого тіла.

— Яка ж ти смачна на вигляд, — прошепотів чоловік.

Ельза, серце якої почало вилітати з грудей після першого доторку незнайомця, тепер гупало, як шалене. Проте дівчина раптом схаменулася. Шокована такою нахабністю чоловіка, вона різко вирвалася з його обіймів і, ледве не перечепившись через кошик із вугіллям, відбігла вбік.

— Там плита на кухні горить… е-е-е… димить! — вигукнула вона, червона як мак. — Пані Жоржетта сказала передати… не піддувати... е-е-е… тобто, відрегулювати!

Вражена своїми дурними словами, які не хотіли складатися в присутності цього спекотного чоловіка в нормальні речення, вона ще більше почервоніла, буквально побуряковіла, а потім, не чекаючи відповіді, розвернулась і, підхопивши поділ сукні, щодуху побігла назад до сходів. Їй забило дихання від страшенно сороміцьких і дивних думок, які раптово полізли в голову. Ох, на плечах і поясі й досі відчувалися міцні руки чоловіка, а перед очима все ще стояв образ напівоголеного чоловіка в червоному світлі від печей і смолоскипів. Ох, який сором! Цей чоловік вразив її у саме серденько! Він був таким… е-е-е… гарячим!

Ельза повернулася на кухню, важко дихаючи та намагаючись вгамувати шалений стукіт серця, але сховатися від цікавих очей їй не вдалося. Капосний Жак, побачивши її, почав уїдливо сміятися, і на його сміх одразу ж обернулися інші кухарчуки.

— Ого, дивіться, наша «снігова баба» пофарбувалася! — вигукнув він, тицяючи пальцем у бік дівчини. — Наш опалювач вже залишив на ній свої автографи!

На поясі та правому плечі Ельзи й справді чітко виднілися відбитки великих чоловічих долонь, які залишив опалювач руками, забрудненими сажею та вугільним пилом. Компанія Жака вмить підхопила глузування.