Розділ третій, в якому Ельза стає сніговиком

Пробираючись заплутаними коридорами службового крила у королівському палаці, Ельза почувалася так, наче потрапила в гігантський мурашник: повз неї пробігали служниці з оберемками рушників та скатертин, поважні лакеї несли срібні таці, заставлені посудом, а звідусіль долинали запахи смаженого м'яса, прянощів та пиріжків, від яких у дівчини аж голова йшла обертом.

Нарешті вона опинилася перед величезними дверима, із-за яких чулися гуркіт посуду та гучні команди, і, набравши в груди побільше повітря для хоробрості, Ельза штовхнула двері й переступила поріг королівської кухні.

Тут панував справжній хаос, який, проте, підкорявся якомусь невідомому ритму: десятки кухарів у білих ковпаках шаткували, смажили, варили і пекли, величезні казани парували, сковорідки шкварчали, а в повітрі висіла густа пара і смачнючий аромат випічки. Ельза розгублено завмерла посеред усього цього виру, притискаючи до грудей свій саквояж і почуваючись розгубленою і навіть трохи переляканою таким кухонним розмахом.

— А ти ще хто така?! Чого стала у проході й заважаєш працювати?! — прогримів раптом громовий голос, від якого дівчина аж підскочила на місці.

До неї наближався величезний і огрядний чоловік із червоним, розпашілим від жару печей обличчям і такими пишними вусами, що вони, здавалося, жили власним життям, були схожі на якусь невідому природі тваринку. Це був Головний Королівський Кухар, і погляд у нього був такий суворий, що Ельзі захотілося негайно стати маленькою і непомітною, що було трохи важко з її габаритами.

— Я нова Молодша Кондитерка, — пробелькотіла вона, тремтячими руками простягаючи йому свій зім'ятий лист із королівською печаткою. — Ось, мене прийняли... Я виграла конкурс… Сказали, приїхати негайно… І я приїхала… Тобто, прилетіла… Дири… Дирижаблем…

Чоловік вихопив папірець з рук дівчини, швидко пробігся поглядом по тексту, а потім зміряв Ельзу поглядом з голови до п'ят, оцінивши, очевидно, її пишну фігуру. Його губи скривилися в іронічній посмішці.

— Кондитерка, кажеш? — гмикнув він, повертаючи їй листа. — Ну, судячи з твого вигляду, ти більше любиш їсти тістечка, аніж їх пекти, дівчино. Але печатка справжня, тут не посперечаєшся. Знову Перший Міністр вигадує різні конкурси, а мені потім присилають невдах, які не можуть відрізнити тертку, шинківку і мандоліну!

Він тицьнув товстим пальцем у бік дальніх столів, де височіли гори брудного посуду, а попід стінами стояли відкриті мішки з борошном.

— Твоє місце в цеху випічки, під керівництвом пані Жоржетти. Але не думай, що раз ти виграла якийсь там конкурс, то будеш одразу ліпити трояндочки на торт для короля! Спочатку доведеш, що вмієш тримати качалку в руках, а не тільки ложку біля рота! Перемиєш весь посуд, а там побачимо. Тепер же марш переодягатися, бо ти затримуєш роботу! Перевдягальня там! Дівчата також покажуть тобі пізніше твою кімнату, де житимеш…

Ельза, червона, як рак, від сорому і образи, рвучко розвернулася і поспішила в бік, куди вказав кухар, ледве стримуючи сльози. Очі застилала пелена приниження, адже вона думала що її тут чекають з розкритими обіймами, одразу дадуть готувати який-небудь цікавий торт, а виявилося зовсім навпаки. Її послали працювати якоюсь посудомийкою! Можливо, саме тому, що на очах бринвои сльози, дівчина й не помітила підступної жирної калюжі, що розтеклася на кам'яних плитах біля столу роздільника м'яса.

Її старенький стоптаний черевичок зрадливо поїхав убік, наче на льоду. Ельза замахала руками, намагаючись втриматися на ногах, її саквояж вилетів із рук, а сама вона, втративши рівновагу, з гучним зойком упала на підлогу.

Приземлення було, як би так коректно сказати, м'яким, але катастрофічним. Вона гепнулася прямісінько у відкритий мішок із борошном вищого ґатунку, що стояв під стіною. Величезна біла хмара вибухнула, здійнявшись до самої стелі, миттєво перетворивши нашу Молодшу Кондитерку на гігантського переляканого сніговика.

Гуркіт казанів, шум води і розмови раптово стихли, і всі присутні на кухні обернулися подивитися, що сталося. Десятки пар очей втупилися в білу купу на підлозі, яка почала ворушитися і чхати. Десь у кутку пирхнув кухарчук, потім засміявся ще хтось, а за ним прокотилася хвиля сміху по всій кухні. Головний Кухар лише скрушно похитав головою, підвів очі до стелі і важко зітхнув, наче просячи у богів терпіння.

Ельза, обсипана борошном з ніг до голови, з білим обличчям, незграбно підвелася, відчуваючи, як горять її щоки під шаром того борошна. Їй хотілося провалитися крізь землю прямо зараз.

"Нічого, — думала вона, відпльовуючись від борошна і стискаючи кулаки. — Я їм усім ще покажу! Я стану найкращою кондитеркою королівства, і буду пекти так, що навіть сам Сплячий Принц прокинеться, відчувши запах моїх кексів та пиріжків крізь свій чарівний сон! Ще побачимо, хто тут сміятиметься останнім!”...

________________

А ви, любі читачі, розрізняєте тертку, шинківку і мандоліну? 😁 І мандоліна, згадана тут, — це кухонний інструмент, а не музичний. Чули?