Розділ 4. Еля

Еля

Після закінчення ще одного місяця я майже відновилася. Так, іноді могла поплакати, але усвідомлення того, що треба рухатись далі, допомагало мені.

Біль від втрати не пройшов повністю... Так, напевно вже і не пройде, але я до нього звикаю.

Увечері спустилася до вітальні. Мої рідні про щось розмовляли. Коли я зайшла, у кімнаті запанувала миттєва тиша.

- Еля, йди до нас, треба поговорити, - серйозно каже дідусь.

- Добре.

- Як ти себе почуваєш? - Бабусині занепокоєння та турбота вже увійшли у звичку, але зараз насторожували.

- Зі мною все добре, не переймайся, - відмахнулася, посміхнувшись куточками губ. Але брехати я ніколи не вміла... Бабуся завжди це помічала, от і зараз просто кивнула.

- Ми тут помислили, тобі треба чимось зайнятися. Наприклад, ти можеш працювати у мене. Основні аспекти ведення бізнесу ти знаєш, з рештою я допоможу.

Діда давно хотів, щоб я почала розвиватися у медичному напрямку, але мене завжди приваблювала кулінарія. Коли я мислила про освіту, він мріяв, щоб я пішла його стопами. Ми намагалися знайти «золоту середину», він наполягав на економічному факультеті. Але зрештою ми дійшли угоди, та я почала вчитися готельно-ресторанному бізнесу.

- Дідусю, я тебе дуже люблю, але це трохи не моє. Я майже нічого не розумію в медицині... Мене все ж таки більше тягне до кухні...

- Елю, рано чи пізно тобі доведеться зайнятися цим. Ти єдина спадкоємиця. До того ж, найголовніше – це навички управління та грамотність ведення справ. Розібратися в медицині ти зможеш легко, коли почнеш занурюватися в цю сферу. Я впевнений, що ти впораєшся. Але якщо ти хочеш, то можеш відкрити кондитерську. Я допоможу тобі, у будь-якому разі.

Раніше я справді хотіла кондитерську з кав'ярнею. Ця ідея виникла, коли я закінчила курси бариста. Я навіть робила бізнес-план для свого проекту, коли навчалася в універі. Дідусь його схвалив, з гордістю дивився на мене. Але з моменту втрати дитини… я жодного разу не готувала… Думаю, він має рацію. Мережа клінік «ACmedical» - це його дітище, куди він вклав свої сили та частинку свого життя. Я дуже йому вдячна і знаю, що він справді підтримає будь-яке моє рішення… Але я бачу, наскільки йому важливо, щоб я погодилася.

Обидва уважно дивляться на мене, очікуючи хоч якоїсь відповіді.

- Думаю, ти маєш рацію. Я почну працювати в ACmedical.

- Дійсно? - Він явно не очікував від мене такої відповіді.

- Так. Я готова продовжити твою справу. Принаймні, я буду намагатися... До того ж, буде краще, якщо саме ти мене всьому навчиш і введеш у курс справ.

- Добре. Завтра почнемо, - я бачила в його очах радість і гордість, як тоді з бізнес-планом.

- От і добре! – Радісно вигукнула бабуся. – А зараз вечеряти!

Час почав летіти з шаленою швидкістю. Я настільки поринула в роботу, що погані думки мене відвідували дуже рідко. Потроху почала входити в курс справ, вивчати документацію. Познайомилася з партнерами та необхідним персоналом. Щоб розібратися та покращити свої знання, вечорами читала книги, а також пішла на курси, де розповідали про ведення бізнесу саме у медичній сфері. Дідусь у всьому допомагав, роз'яснюючи всі нюанси. Я не помітила, як пролетів ще один місяць. Завтра мене офіційно представлять як спадкоємицю дідуся та його заступника у справах ACmedical.