Писання перше

Коли перше божество, що ім'я йому Адделум, ступило на пустельну чорну землю, огорнула його Вічна ніч. Не існувало навколо нього нічого, крім темряви та холоднечі, які нарекло божество Девфаром. І дарувало воно йому все, що мало само: плоть і форму, серце і безсмертну душу. І темрява прихилила коліно перед ним, відкривши простори світобудови.

Опісля створив Адделум два світила — і народилася Амрі — богиня яскраво-червоного сонця, а за нею — Ануак, що прозвав він її володаркою білого сонця. І пішли вони за божеством, висвітлюючи йому шлях крізь первісний хаос.

Там, де ступала нога його, палало вічне полум'я. Там, де проливалася кров його, дзюрчали незупинні води. І схилився він до полум'я, називаючи того Фаїсом — богом вогню. І промовив він до бурхливих вод, що ім'я їхнє Вомхіел — володар океанів і морів, штормів і штилю.

Та не було життя довкола нього. Тоді Адделум увібрав у долоню мертву землю та окропив її водою. І створив з неї він тих, хто дарує життя, і ім'я їм: Лібре, Фавне та Нірне. Тоді взяли вони пасмо його волосся, що мерехтіло первозданним світлом, і вплели його в коріння світобудови. Тієї ж миті покрилася чорна пустка запашними травами, зашелестіло листя дерев, і розцвіли квіти, що не бачив жоден всесвіт. І прийшли в новий світ прадавні Альве, чия сила зростила густі ліси, безкраї поля та шовковисті луки, що ті стали притулком для дивоглядних птахів та звірів.

І прикликав Адделум Іємон — покровителя всього живого — і ввірив творіння своє до рук його, назвавши те істинним домом.

І звістка та пробудила забутих богів. Так, схилившись перед Творцем, кожен із них присягнув оберігати цей дім ціною власного життя. І дарував Адделум свою милість, і спустилися боги на нову землю.

Тоді востаннє Адделум оглянув чарівну красу новонародженого всесвіту і відокремив усю свою любов до нього. І любов та обернулася найпрекраснішою з усіх богинь — Анкіхаррет.

І нарекла Анкіхаррет новий світ великим ім'ям — Ельврас.