Розділ 16

Томаш

Катерина ще не встигла вийти з його авто, а Томаш вже знав, куди поїде. Мрії повинні збуватись, тим більше у такої сміливої і натхненної дівчини. Він ці мрії міг з легкістю здійснити.

Давненько вже не навідувався до сестри. Кожен зайнятий своїми справами, своїми проблемами. Він впевнено постукав у двері і зайшов у кабінет. Сімона сиділа за своїм великим столом і активно вивчала вміст паперів. Вона любить працювати вечорами, у повній тиші і спокої. Коли помітила брата, одразу схопилась і прийнялась гостинно зустріти.

- Томаше, який сюрприз. Ти не був тут вже сотню років!

- Це ти вже перебільшила, мені стільки ще нема на відміну від тебе!

Вона звучно розсміялась і злегка обійняла. Старша сестра, подруга і наставниця. Томаш любить її і поважає не менше за батьків. Можливо, різниця у чотирнадцять років цьому виною, а можливо – правильне виховання. Сімона вже давно одружена і щаслива у шлюбі, виховує сина. Вона вже близько п’яти років мучить докорами брата, бо той у свої тридцять досі самотній. От сьогодні від неї і залежить його майбутнє. Точніше, майбутнє Катерини, яке перетинається з його під кутом сильних почуттів.

- Чув, ти конкурс організувала з розмахом!

- Так, виходжу на новий рівень. Хай молодь не думає, що зможе перехитрити досвідчених бізнесменів.

- Бажаю тобі успіхів і знаю, як їх досягти!

Сестра самотужки підіймала свою справу і частенько радилась із ним. А Томаш щоразу видавав секрети, допомагав чим міг.

- Маєш цікаву пропозицію?

- Маю цікаву, красиву, зеленооку, українську пропозицію!

У Сімони одразу загорілись очі від здивування і цікавості. Вперше брат так відголосився про дівчину. Вона зрозуміла, про що мова, і взяла до рук анкети учасниць. З України була лише одна претендентка, тож зовсім скоро ця зеленоока панянка дивилась на неї з фото.

- Катерина! Вона дійсно дуже гарна. Однак мій конкурс проходить прозоро і, якщо вона не впорається, я не допоможу. Відбір відбудеться на очах у глядачів і преси, від них нічого не приховати.

- Вона впорається, а ти допоможеш.

- Постараюсь. Вперше зізнався, як не погодитись.

Томаш зніяковів і поспішив піти з-під пильного погляду сестри. А вона прийнялась уважніше вивчати анкету дівчини.

На конкурсі одразу її помітила, тендітна і мила панянка з магнітною природною красою. Тільки цього замало, щоб претендувати на її брата. Вона чужинка, а це мінус, доведеться дівчині виборювати плюси. Сімона одразу взяла її на участь, обрала найважче завдання і радо спостерігала за процесом. А потім здивовано оцінила результат. Катерина не просто робила свою роботу, кожен рух був відшліфований, впевнений і спокійний.

Вона взяла дівчину у п’ятірку з багатьох причин. Потрібно познайомитись, поспілкуватись (якщо та знає мову), взнати чи достойна Томаша. Ну і прохання брата вона виконала.

Томаш не забарився і прийшов до неї в останній день конкурсу. І знову просити, тільки тепер йому знадобився вільний час дівчини. Схоже, брат серйозно закохався, то їй роботу дай, то відпусти на тиждень. Зате частіше навідується і хоч трохи залежить від її мудрих рішень.

***

Я приїхав під будинок Катерини майже о дев’ятій. Вона одразу вибігла з валізою і щасливою усмішкою. Як же їй личить ця радість на вустах і блиск в очах. Здається, я вже не зможу без цього жити. За три дні встиг заскучати, та так, що у відрядження тягну за собою. Якби не погодилась, то запакував би її у чемодан і все одно забрав. Моя вона, і крапка. Поцілунки, обійми і щирий погляд коханої цьому у доказ. Тепер я знаю, що таке кохання, і наскільки сильне це почуття.

Ми майже доїхали до аеропорту, як зателефонував Андрій. Думав не здіймати слухавку, але не маю права, друг не дзвонить просто так.

- Ти вже в аеропорту?

- Ще ні, тільки їду!

- Друже, негайно повертай до офіса, ти договір забув на столі у кабінеті.

У голові промайнули моментальні уламки пам’яті. І дійсно, договір. Я так захопився Катериною, що забув справжню ціль відрядження. Добре хоч, що є трохи часу у запасі й офіс не так далеко. Я поспіхом здійснив розворот і втиснув педаль газу.

- Щось сталось?

Катерина стривожилась, бо не розуміла моєї поведінки.

- Ні, просто я забув у кабінеті деякі папери, без них на переговори не можна.

Через кілька хвилин загальмував біля головного входу.

- Я миттю підіймусь, а ти приготуй паспорт, і мій візьми з бардачка. Щоб знову не затримуватись.

Поцілував її у чоло і поспіхом вийшов навулицю, попрямував до будівлі. Андрій вже чекав на мене у холі на нульовому поверсі. Ми перекинулись парою слів про майбутні переговори. Потім я попрощався і завзято попрямував до авто.

Задоволений заскочив всередину і не міг зрозуміти, що відбувається. Катерини не було, я озирнувся довкола, але не знайшов її поглядом. Знову перевів погляд на порожнє сидіння. Вискочив назовні, озираючись, та дівчини ніде не було видно.

На мобільний прийшло повідомлення, від неї. Коли прочитав його зміст, взагалі втратив якісь орієнтири. Що могло статись за п’ять хвилин, щоб вона втекла від мене? Щоб навіть слово не сказала? Я дивився то на порожнє сидіння, то на екран смартфона, тільки це не допомагало отямитись.

Час добряче підганяв, і я був змушений їхати до аеропорту сам. До останнього намагався знайти її веселий образ серед натовпу людей у черзі. Можливо, захотіла так пожартувати? Тільки Катерини серед них не було. А в мене вже не було жодного бажання про щось домовлятись з іноземцями. Тільки одне питання у голові, де зараз дівчина?

У літаку з десяток разів перечитав зміст того клятого повідомлення. Тільки я не мав наміру виконувати її прохання, а зроблю навпаки.

«Не шукай мене ніколи! Прощавай!»