Розділ 14

Томаш

- Я сказав, що ми не поступимось цим будівництвом і крапка!

Вже кілька годин Томаш повинен був відпочивати від роботи і жити особистим життям. Та через незрозумілого конкурента і частенькі промахи підлеглого змушений до ночі відстоювати свою непохитну позицію. Не для того він роками вигризав цей проєкт, виводив фірму на новий рівень, вигравав тендер авантюрами, щоб зараз все втратити.

- Друже, вони займуть лише одну ділянку, під кілька будинків. Це дрібка у порівнянні з тим, що маємо ми!

- Вони й одного квадратного метра не займуть у мене під носом! Спочатку маленький клаптик, потім половину, а далі стануть впливовими конкурентами. Цього ти хочеш допустити? Негайно заключи контракт із замовниками і приступай до будівництва!

- Де я гроші візьму?

- Андрію, ти мій фінансовий директор чи хто?

У кабінеті почувся незрозумілий шурхіт, що змусив боса озирнутись. На порозі стояла прибиральниця і він поспішив від неї позбутись:

- Геть!

Тільки ця пані і не думала нікуди йти, чим ще більше розлютила. Ніхто його наказів сьогодні не виконував, на емоціях грізно випалив:

- Я сказав – геть!

Дівчина одразу зникла за дверима зі своїм приладдям.

- Щоб завтра до обіду у мене на столі стояв підписаний договір. А гроші в нас є, трохи сповільнимо всі будівництва і виграємо необхідну суму.

- Зрозумів! Як скажеш.

Томаш натиснув на відбій і відкинув телефон подалі. Останнім часом справи ставали дедалі напруженішими, він добряче втомився від роботи. Пора вже трохи відпочити і розслабитись. Точніше кажучи – вийти на полювання на красиву і витончену «лань». До сьогодні завжди допомагало, та це було до сьогодні.

Вже біля ліфта він помітив свою «здобич», тож одразу рушив у наступ. Красива і незвична, можливо, навіть чужоземка? Зовнішність не сильно, та все ж відрізнялася. Вона точно не з його офісу, може, з сусіднього, чи до когось приходила? Так вирядилась, мов для особливого випадку. Тільки панянка не думала на нього звертати увагу, відверто ігнорувала. Вийшла з ліфта і майже втекла, та він її наздогнав і відразу схопив за руку.

- Як тебе звуть, прекрасна пані?

- Катерина.

Відповіла з байдужою гордістю і досить помітним акцентом. Тепер зрозуміло, звідки вона – українка. Його помічник і кращий друг Андрій завжди казав, що їхні дівчата норовливі. Ця нічим не поступалась, із роздратуванням забрала руку і попрямувала геть. Схоже, вона взагалі не в темі, не знає навіть, хто зараз перед нею. Бо якби знала, сама б намагалась до нього підібратись. Так було з усіма дівчатами. Томашеві і залицятись не треба, бо до нього залицяються, а він ще подумає, чи прийняти увагу.

У хід пішла «важка артилерія», яка точно не підведе. Ще ніхто не відмовлявся від поїздки у його авто. Ніхто, крім неї. Із гордістю відімкнула свою скромну машину і поспішила зникнути. Точно українка, номери цьому доказ.

Червоне авто промайнуло перед очима, мов ганчірка перед биком. І вже через дві хвилини він завзято їхав позаду. Сам не розумів, що робить, але адреналін пульсував у венах і змушував його поводитись, мовби він ненормальний. Дівчина зупинилась біля його улюбленого ресторанчику. Досить скромного за особистими мірками, та по-своєму прекрасного. Впевнено попрямувала до старовинної будівлі і почала знімати відео. Він підслухав її розповідь і одразу придумав помсту. Нікому не дозволено ним нехтувати, тим більше звичайній дівчині, тим більше – чужинці.

Як тільки та з’явилась у кадрі, Томаш підійшов і смачно поцілував. Він не помилився – її вуста приємні і ніжні. Цей поцілунок одразу став незвичним і точно запам’ятається. Особливий саме тим, що вперше Томаш цілував дівчину без її дозволу, силою.

Вона не одразу змогла отямитись від цього до божевілля нахабного вчинку. Намагалась щось виправити у відео і по-своєму кумедно сварилась. Чоловіча мужність із задоволенням прокотилась по тілу, він зміг одним умілим жестом вимкнути самовпевненість у цій пані.

А згодом вона погодилась на келих вина у його присутності. Розбурхала уяву, майже змогла чимось виділитись серед сірої маси, однак награну виставу закінчила зарано. Тільки не вона, а саме він, зарано зробив висновки. Бо дівчина не захотіла про себе розповісти щось конкретне, вперто продовжила його ігнорувати. А потім і взагалі просто втекла, не забувши кинути кілька докірливих слів наостанок.

Додому Томаш повертався у незрозумілих почуттях. Напевно, почувався мисливцем, що повертається без здобичі. Наче нічого поганого не сталось, а на душі паршиво. Бо могло бути по-іншому, та ще й з такою особливою дівчиною. Катерина сподобалась всім, виглядом, ім’ям, темпераментом. І він твердо вирішив її знайти.

І тут знову не все так просто, як і все, що її стосується. Жодної Катерини, ба навіть української дівчини у їхній будівлі не працювало. З’явилась, мов міраж, і зникла, наче й не було. Але ж була. Підписаний договір так і залишився лежати на столі, жодного разу за цілий день не переглянутий. Не до справ зараз. Українська мавка забрала його спокій. Золотавий блиск і гладкість волосся, ніжне на дотик, як шовк. Світла напівпрозора шкіра, через яку видніються синяві гілочки вен. Красива фігура, дарована природою. Одразу видно, все своє, немає слідів «ботоксної краси» і виснажливих тренувань, коли тіло тверде і складається із накачаних м’язів. Особливо запам’ятались зелені очі, кольору весняної трави. Дуже красива і розумна дівчина. Тільки де цей скарб?

Повернути Катерину у своє життя допоміг хороший вчинок. Томаш полюбляв зриватись на людях, бо нерви від відповідальної роботи геть підводили, та й статус цьому дозволяв. Однак робив це на винних. А та прибиральниця випадково потрапила під гарячу руку. У звичайній дівчині він розгледів ту саму рокову даму. Очі її видали, яскраво-зелені такі, що дивились на нього широко розширеними вогниками.

Вже в кабінеті вона у всьому зізналась. Напевно, потрібно було розчаруватись у дівчині і забути, та він ще більше зацікавився. Погодилась допомогти знайомій, опустившись до прибиральниці. Красива і різностороння панянка вабила чоловіка дедалі більше. Він вирішив знову провести з нею вечір.