Розділ 9

Адреналін пульсував у венах із шаленою швидкістю. Навіть не розумію від чого більше. По-перше, у мене шок від того, що цей пан до мене залицявся. По-друге, я його відшила, мов хлопчиська. Останні емоційні події покращили мій настрій, однак негатив від крику не витіснили. Дивно у багатіїв виходить: просту роботящу і ні в чому не винну дівчину можна з легкістю принизити, а вишуканій панянці можна пасти до ніг і, отримавши добрячий словесний ляпас, залишитись толерантним. Отже, для нього важливий лише статус і обгортка. Не вартував він мого захоплення, на фото теж дарма дивилась.

Я приїхала до старовинної будівлі, яка висвічувалась ліхтарями. Довкола красиві дерева та клумби, а ще фонтан з різнокольоровим підсвічуванням. Трохи далі – затишний ресторан із терасою на вид цієї краси. Залишивши автомобіль на паркінгу, я попрямувала до будівлі.

Вийняла смартфон і вийшла у прямий ефір, показувала краєвид.

- Добрий вечір, любі підписники! Я приїхала подивитись на чудове місце і захотіла поділитись із вами. Це дуже захоплює, що тутешні жителі не просто не забувають про старовинні будівлі і реставрують їх, а ще створюють довкола них затишне місце для відпочинку.

Я поволі закружляла з телефоном у руках, тим самим показала все довкола. Настав час і для мого вигляду, бо задля цього моменту я і готувалась. Я повернула камеру на себе.

- Ось такою красивою і яскравою я проведу цей вечір із келихом хорошого вина на терасі ресторану. Вечір самотності і насолоди...

Це була тільки половина трансляції і я мала намір показати сам ресторан і той самий келих. Та через хвилину божевільний вчинок одного нахаби змусив вимкнути телефон. Тільки те, що я його вимкнула, не допомогло врятуватись від скандалу. Тепер цей вечір точно став незабутнім, а я ще довго вислуховуватиму докори з дому.

До мене раптово підійшов чоловік і силою пристрасно поцілував. У прямому ефірі! Я не встигла навіть зреагувати. Доки він цілував мої вуста, я ні відштовхнула, ні відповіла. Просто застрягла, мов укопана, з широко відкритими очима. Коли зрозуміла, хто цей божевільний, очі розплющились ще ширше. Я вкотре помилилась у ньому, дарма недооцінила. Тепер наш рахунок два до одного, і не на мою користь.

Отямившись, я вирвалась і зробила крок назад, на емоціях почала його сварити українською:

- Ви що, збожеволіли?! Це ж був прямий ефір, що ж про мене люди тепер скажуть?

І хай чоловік нічого не розумів, та я змушена була звільнитись від емоцій. Із тремтінням рук почала передивлятись останню хвилину відео, на якому надто чітко зображувався смачний поцілунок. Як на зло, до ефіру встигло приєднатись майже сотня людей. Серед яких «сучасні» мамині сусідки, що найгірше. Боюсь, мама вже все знає, бо цим жіночкам і хвилини вистачить.

- Не варто було мене злити!

І знову сюрприз. Із добрячим акцентом, але бос «проспівав» моєю солов’їною. Отже, він добре чув і розумів мої слова. Навмисне познущався, бо я посміла відмовити? Він ще більш самовпевнений, ніж я думала. Від поцілунку мої губи палали, а разом з ними і щоки, останні – від сорому. Я ж могла його відштовхнути чи дати ляпаса, однак не зробила абсолютно нічого. А зараз вже пізно, як би руки не чесались.

- Якщо помстились – до побачення!

Я не хотіла його більше ні чути, ні бачити. Якось занадто багато проблем виникало через цього чоловіка. Мені ще рідним все пояснювати доведеться. Тільки що тут пояснювати, коли все і так видно.

Я відвернулась від нього і почала йти до автомобіля. Вина перехотілось, зараз би таткова горілочка більше підійшла. І бос знову вхопив мене за лікоть, пальцями акуратно і ніжно спустившись до зап’ястя. Мене ще ніхто так приємно не торкався. Миттю відігнала позитивні думки і згадала, що ненавиджу цього чоловіка. Я не збиралась повертатись, бо ще подумає, що мені сподобались ці дотики. Однак і не втікала.

- Я знаю хороше італійське вино у цьому чудовому ресторанчику.

Поволі провернулась до нього й одразу зустрілась із тими самими очима, про які ще зовсім недавно і мріяти боялась. Невже настільки сподобалась, що він прослідкував і вкотре вмовляє? Якось моя самооцінка поповзла вгору і, схоже, цей факт приносить позитивні емоції. Я вирішила ризикнути і погодитись. А що ж я втрачаю? Нічого. Він мене такою більше не побачить, у прибиральниці точно не впізнає, бо і не дивиться на таку. А серед працівників сусіднього офісу не знайде.

- Це на знак вибачення?

- Ні, я про свій вчинок не шкодую, навпаки. - Він пройшовся задоволеним поглядом по моїх губах, витримавши паузу. Потім продовжив: - Хай буде на знак знайомства.

- При знайомстві прийнято озвучувати своє ім’я.

Не повірите, та я змусила розгубитись і зніяковіти такого чоловіка. Він задоволено всміхнувся.

- Томаш!

Чоловік простягнув до мене руку і я обережно вклала в неї свою. До ресторану ми так і попрямували, мов пара. Він допоміг мені сісти і замовив вино з фруктами. Уміє бути джентльменом, коли захоче.

- Може, розкажеш мені про себе, Катерино?

Я вирішила знову пропустити той факт, що я його прибиральниця. Це означало, що вечір вкотре зіпсується. Тож розповіла справжню причину свого приїзду. Так би мовити, негатив забираємо і залишаємо приємні моменти.

- Я перукар за професією і приїхала сюди, щоб трохи заробити і відкрити вдома власну перукарню. Зараз приймаю участь у конкурсі в одному салоні краси.

- І як він називається?

- Вибачте, та це вже не має значення!

Я ж не на допиті, щоб все одразу розповісти. Та й Томаш про себе і словом не обмовився.

- Не хочеш мене більше бачити?

Такого питання взагалі не очікувала. Я трохи замислилась, намагалась знайти у собі правдиву відповідь. Десь у глибині душі щось заворушилось, та думаю, це лише цікавість, бо такого залицяльника ще не було. Та здоровий глузд переміг, і я одразу опустилась на землю.

- Думаю, ми надто різні і спілкування між нами не вдасться.

- Це лише твоя думка, а у спілкуванні важливою є думка з обох сторін.