32 Захар

Всі вихідні Віталіна дулась на мене і майже не виходила зі своєї кімнати. Але не зважаючи на це, вона нічого не розповіла моїй мамці про те, що я кинув її у басейн.

Мишка сказала їй, що вечірка була класною і мамця залишилась дуже задоволеною.

Навіть коли ми всі разом сиділи за столом під час обіду чи вечері, мишка намагалась не дивитись у мій бік.

Спершу мене веселила така її поведінка, а потім почала добряче дратувати. Та чого вона так сердиться?

Ну сказав я їй перевдягтися... І що ж тут такого? Я ж тільки хотів, як краще. А в тому, що я влаштував їй купання в басейні, то вона сама винна.

Нічого було псувати мені вечір і нерви своїм бісовим лимонадом... Стоп! А, може, Віталіна ображалася через ту жахливу вазу із синенькими квіточками, бо вона колись належала ще її бабці?

Так її вона сама розбила і я тут ні до чого.

Хтозна, що в голові у цієї дивачки, що рятує кошенят і колекціонує Барбі?

Після вечері я вирішив поговорити з мишкою і дізнатись, чому вона так дивно поводиться, бо мене вже дістало те, як ця дрібна зануда на мене зиркала, коли думала, що я цього не бачу. Наче поглядом хотіла спопелити.

Підійшовши до дверей її кімнати, я постукав. Двері швидко відчинились. На порозі стояла мишка в одній із своїх кумедних піжам. Цього разу це були фіолетові сови.

- Чого тобі? - Насупившись, поцікавилась вона.

- Я хотів з тобою поговорити...

- Про що?

- Ти так і будеш тримати мене на порозі? - Невдоволено запитав я, бо поведінка Віталіни вже мене дістала.

- Так, - відповіло це нещастя, склавши руки на грудях і вперто задерши носа.

У відповідь я лише хмикнув і пішов до себе в кімнату. Не вистачало мені ще принижуватися перед якимось занудним дівчиськом.

Я чудово чув, як мишка гепнула дверима, коли зачиняла їх. Якась ненормальна... Схоже, що у Віталіни в голові побилися між собою її таргани.

Ну й нехай сидить там, як дурепа якась... Теж мені принцеса знайшлася... Мені і без неї є чим зайнятися.

Як на зло, через поганий настрій і думки про одну капосну та дуже невдоволену мишку, у мене все валилось з рук.

Це нещастя так мене вибісило, що я навіть уроки не міг вивчити.

Трясця! Та що з нею не так?! 

Всі дівчата, як дівчата, а це якесь жахливе покарання на мою бідолашну голову... Одні проблеми від неї...

От чого дутись цілих два дні?! І не набридне їй? Зрозумівши, що з навчанням у мене сьогодні нічого не вийде, я закрив підручник з історії і пішов у душ.