31 Віталіна

 Ми з Талою поплакали, поскаржились одна одній на тих безголових, безсердечних і безсовісних мажорів та вирішили заїсти всі свої печалі і стрес чимось смачненьким.

Оскільки мої особисті запаси смаколиків, що зберігались у мене в кімнаті, закінчились, то ми з подругою вирішили сходити на кухню і пошукати щось там.

Я саме займалась пошуками чогось смачненького, перевіряючи шафки на кухні і холодильник, коли з'явились Захар і Антон.

Капець... От тільки цих двох бовдурів зараз тут не вистачало...

- Антоне, ти тільки поглянь... Здається, що у мене по кухні бігають якісь капосні мишки, - Посміхаючись, промовив Захар.

- Знаю я цих мишок... Вони, і справді, капосні і дуже шкідливі...

- Тало, пішли швидше звідси. Треба триматись подалі від цих двох придурків. Бо я десь чула, що дурість може бути заразною. 

- І це каже хтось, хто досі грається ляльками Барбі? - Промовив Захар, наближаючись до мене.

- Я не граюсь ляльками, а колекціоную їх! Я вже мільйон разів тобі про це сказала, але ти на стільки обмежений, що досі не можеш цього зрозуміти.

- Теж мені колекція... Вони ж всі однакові і майже нічим не відрізняються.

- Сказав той, у кого є п'ять пар однаковісіньких білих кросівок, - промовила я, спопеляючи поглядом цього паскудного мажора.

- Вони не однакові! - Обурився Захар.

- Це ти так думаєш...

- Я не думаю, а знаю. 

Я хотіла щось відповісти Захару, але не встигла, бо в кухню припхались ті дві дурепи, з якими мажорики сиділи у вітальні.

- О, хлопці, а ми вас шукали... - Радісно промовила Захарова кривонога і носата пасія на ім'я Мирослава.

- Вітаємо, ви знайши цих бовдурів, а тепер робіть з ними все, що забажаєте, - сказала я і задерши носа, вийшла з кухні, прихопивши собою тацю з їжею.

Тала поспішила слідом за мною несучи коробку із соком.

- Віталіно, ти бачила, як ті дівки витріщались на нас? - Поцікавилась подруга, коли ми підіймались сходами на другий поверх.

- Так... Бачила і мені це не сподобалось.

- Мені теж. Якщо я не помиляюсь, то вони навчаються в паралельному класі. Щось мені підказує, що ці жаби добре запам'ятали те, як ми  облили їх лимонадом... Боюсь, що вони влаштують нам неприємності в школі...

- Цілком можливо... Але не думай про це зараз. Якщо щось таке станеться, то ми теж щось їм влаштуємо.

Наминаючи смаколики, ми з Талою дивилися через вікно на те, як розважалися інші.

І тут я випадково побачила, як Захар витанцьовував з тією коровою, Мирославою. У мене навіть їжа стала поперек горла від побаченого.

Тьфу! Яка бридота! Та це ж справжні шлюбні ігри бабуїнів, а не танці. Я з усіх сил намагалась не дивитись на них, але все одно дивилась.

Мій настрій зіпсувався остаточно. А коли вони ще й цілуватися почали, то захотілося впасти на ліжко і заплакати.