19 Віталіна

Тижень в новій школі пролетів дуже швидко. Я навіть зогледітись не встигла.

Якось, коли ми всі разом вечеряли, Захар попросив у своєї мами дозволу на те, щоб влаштувати вдома вечірку, куди він планував запросити наших однокласників.

- Я не проти вечірки і навіть можу поїхати до своєї подруги з ночівлею. Але це при умові, що підлітки не рознесуть наш будинок на друзки і мені буде, куди повернутись.

Захар запевнив Світлану Миколаївну, що все буде добре і дім залишиться цілим та неушкодженим і вона дозволила влаштувати вечірку.

- А можна я запрошу свою подругу, Талу? Вона навчається у нас в школі на стипендії... - Запитала я, бо була впевнена у тому, що Захар стовідсотково її не запросить.

- Звісно, люба.Ти можеш запросити всіх, кого захочеш, - з растістю дозволила мені Світлана Миколаївна.

- Капець... Не знав, що занудні заучки - відмінниці полюбляють вечірки. Хоча... Ви з Талою зможете чудово розважитись, граючись ляльками, - сміючись, видав паскудний мажорик.

- Захаре, скільки разів тобі повторювати, що я не граюсь ляльками, а колекціоную їх, - невдоволено промовила я.

- Одне другому не заважає... Думаю, що Тала точно оцінить твою колекцію Барбі, - продовжував веселитись капосний мажорик.

- Захаре, у кожного свої уподобання, тому припини діставати Віталінку, - вступилась за мене Світлана Миколаївна.

- Дякую за смачну вечерю, мамцю. Піду повідомлю друзям гарну новину і почну займатися організацією майбутньої вечірки, - сказав Захар, встаючи з -за столу.

- Не звертай уваги на мого сина, Віталінко. Хлопцям подібного не зрозуміти... Це чудово, що у тебе є цікаве хобі. Чесно кажучи, мені всі твої Барбі дуже подобаються. Я досі шкодую, що у мене в дитинстві не було нічого подібного.

- Дякую, що підтримуєте і ставитесь до мене з розумінням.

- Віталінко, ти для мене, як рідна дитина, - усміхнувшись, промовила Світлана Миколаївна.

Я ще трохи поспілкувалась із Захаровою мамою, попивши чай з малиновим пирогом і пішла до себе в кімнату.

Через любов капосного Захара заявлятися в мою кімнату без дозволу і ритися в моїх особистих речах, я тепер щоразу, коли заходжу, боюся знову застати його там.

На щастя, цього разу все було добре. Зайшовши до себе в кімнату, я вирішила зателефонувати своїй новій подрузі, Талі, щоб запросити її на вечірку, яку влаштовує Захар.

- Привіт, Віталіно! - Почувся радісний голос Тали.

- Привіт! У мене для тебе чудова новина. Завтра Захар влаштовує вдома вечірку і нас з тобою туди теж запрошено.

- Нас запрошено на вечірку до Захара Княженка?! Це якийсь жарт?

- Ніяких жартів, подруго. Тому готуйся, бо завтра ми будемо веселитись на мажорській вечірці. Я ще жодного разу на таких не була. 

- Віталіно, чесно кажучи, я навіть не знаю, чи варто мені йти на цю вечірку. Насмішок і дурних жартів мені і в школі вистачає з головою... Не хочеться ще й поза школою це все терпіти...

- Вище носа, Тало. І більше впевненості у собі. Не забувай про те, що цю вечірку влаштовує Захар і він не дозволить іншим золотим діткам нас діставати і ображати, бо не захоче мати проблем зі своєю мамою. Він чудово знає про те, що варто мені поскаржитись для Світлани Миколаївни і йому дістанеться на горіхи. Тому ні про що не хвилюйся і готуйся відпочивати і весело проводити час.

- Але... - Спробувала щось сказати Тала, але я їй не дала цього зробити.

- Нічого не хочу чути, подруго. Нам випав такий класний шанс побувати на вечірці у мажорів і гріх ним не скористатись. Не бійся, Тало... Все буде добре... Крім того, я буду разом з тобою...

- Ти мене вмовила, Віталіно. Дуже хочеться вірити у те, що все, і справді, буде добре.

- Чудово! Тоді я тебе чекаю завтра у нас. Коли дізнаюсь про час, на який запланована вечірка, то напишу тобі.

- Добре... Але я так хвилююсь, що точно сьогодні не засну, - сміючись, сказала Тала.

- Ти вже постарайся, бо завтра треба мати класний вигляд.

- Добре... Спокійної ночі.

- Дякую... Навзаєм.

Поговоривши з Талою, я взялась перебирати свій гардероб в пошуках того, що підійде для завтрашньої вечірки.