7 Віталіна

Я кілька секунд здивовано витріщалась на рожеву коробку із сріблястим бантом пеш ніж взяла її до рук.

Зачинивши за собою двері, я попленталась до ліжка. Розгорнувши рожевий подарунковий папір, я побачила те, що там було і голосно розсміялась.

Ну, Захар... Ну вигадав... Цей бовдур побачив, що у мене одні дівчата в колекції і вирішив їх ощасливити, подарувавши русявого Кена.

 Хоча цей симпатяга з милою посмішко зовсім не підходив для моєї колекції, але мені все одно було дуже приємно.

Уявивши собі, як пихатий і капосний мажорик ходив в іграшковому магазині і шукав мені ляльку, я посміхнулась.

Хоча... Цілком можливо, що Захар замовив ляльку по інтернету. Але навіть те, що він заморочився і купив її, мене вразило.

Не знаю, чи мені це здалося чи Кен, і справді, чимось нагадував Захара. Діставши пластикового красунчика з коробки, я посадила його на тумбочку біля свого ліжка.

Треба буде подякувати Захару за подарунок і сказати, що я більше на нього не серджусь.

Не встигла я про це подумати, як хтось постукав у мої двері. Відчинивши, я побачила Захара. Він був вдягнутий в сірі спортивні штати і чорну футболку.

В домашньому одязі хлопець виглядав значно простіше і більше не здавався таким пихатим і зверхнім.

- Привіт... - Промовив хлопець.

- Привіт. Дякую за гостинчик, Захаре.... Тобі  вдалося мене здивувати і порадувати, тому я більше на тебе не серджусь.

- Радий це чути, Віталіно... Мила піжамка... - Сміючись, сказав мажорик.

Трясця! Я так здивувалась подарунку, що геть забулась про те, що досі була в піжамі. Крокодильчики хвостаті!

Це ж капець якийсь... Тепер Захар точно не перестане називати мене мишкою... 

Як на зло, саме сьогодні на мені була вдягнута  рожева піжама з кумедними сірими мишинятами. От, халепа...

Я швиденько зачинила двері перед самим носом мажорика. З коридора почувся його регіт. 

Дідько! Та він же тепер буде постійно з мене насміхатись через це... 

- Якщо тобі щось знадобиться, то можеш звертатись до мене... Не соромся, мишко, - почувся голос Захара.

- Йди до біса, йолоп! - Сердито крикнула я.

- Ого... Яка в нас злюча мишка, - сміючись, промовив Захар.

Я швиденько кинулась до ліжка і схопила невеличку подушку. Відчинивши двері, я побачила паскудного мажорика, що саме збирався увійти до себе в кімнату.

Я кинула в нього подушкою, але цей гад встиг ухилитись.

- Яка агресія, мишко... Може, тобі треба до психолога сходити, - сміючись, видав цей мажорний козляра.

- Який же ти нестерпний! Бовдур!