Гра почалась ! Згадка минулого ...

Ми робимо помилки , які потім тяжко виправити . Шукаємо тих , хто б їх виправдав ... Але любі люди ніколи не залишають нас без себе .... Чомусь так ....                    ______________________________________________________________________________________________

Приміщення нагадувало старий підвал.Рой,узявши пістолет,першим спустився вниз.Кімната була схожа на клуб для більярду.Усе виглядало пристойно. У шафі стояли дорогі вина,склянки.Здається, на звичайному клубі таких грошенят не заробиш. В одній з рослин помітила камеру. Рой кивнув на двері. 

-Може, вони там проводять свої вечори. 

-Граючи в брідж? 

-Щось схоже на це.Жах!Ненавиджу усіх цих ігор на гроші ,- Везербі точно сьогодні не в гуморі. Краще б узяла з собою Ковальчука,чи Григорія. З ними безперечно стало б веселіше. 

Чоловік,у твідовому піджаку,відчинив двері та попрямував до нас. 

-Добридень,шановні.Ми відчиняємось тільки ввечері. Якщо якісь питання, то боса немає. 

Цей кремезний чолов'яга точно хотів би,щоб ми пішли.Але він точно ще не уявляє з ким має справу.Рой посміхнувся та набув серйозного вигляду. 

-Ми з поліції.Чули,що ви пов'язані зі смертю одного хлопця. Не знаєте кого саме? 

Я помітила,як чоловік занервував.Охоронець прикусив губу та враз його страх зник. 

-А,це того Делві? Бачив в новинах.Шкода, що нічим не допоможу,та й права на обшук ви не маєте. Чи не так? 

Я помітила,як Рой занервував.Він стис кулак,а я кивнула йому. 

-Тоді ми підемо. 

-Добре,гарного дня.

Сівши на лаву,Везербі почав думати над тим,що робити далі.

-Потрібно попасти туди на гру. Бажано гравцями.

-Але Бріджер не дасть і копійки на це.

Рой погоянув на мене злим поглядом.

-Навіть не думай.Якщо і йти під прикриттям, то точно не з тобою.Пам'ятаєш, що сталось у справі з трояндами? 

Так,пішовши самою,зробила величезну помилку. Але ж зараз я буду з Роєм!Чому він так турбується про це ? Напевно, знову хоче стати єдиним героєм.Думає,я не здатна на таку справу ? От побаче,що я гарний детектив!Так,треба тільки когось узяти з собою ...Григорій колись розповідав,як переміг одного чоловіка у грі в брідж. Може .... А Ковальчук буде прослуховувати нашу розмову... Точно!Геніально!Я покажу Роєві на що здатна. 

Прийшовши у відділок,знайшла наших коміків.Вони якраз мили підлогу.Цікаво,хто їх заставив? Вони злісно позирнули на мене. 

-Рина іде !- гукнув Григорій. 

І хлопці ще старанніше почали прибирати. Уелс зайшла до кабінету з яскраво усмішкою. В неї,на відміну від хлопців, був хороший настрій. 

-Давайте,давайте!Чого так нудно? 

-Що трапилось ?- спитала я подругу. 

Рина весело тицьнула пальцем у бік Ковальчука. 

-Ось цей казав,що мої рослини гидкі ,- а потім показала на Григорія.- А цей його підтримав. 

Усе зрозуміло. Уелс обожнює свої квіти, і нікому не дасть їх ображати. Ось так! 

-Слухай,а можеш мені дати цих коміків на одну справу? 

Рина підняла брови.Її обличчя стало серйознішим.Ну тепер точно не погодиться. Ех,пропала моя ідея ...

-Без проблем.Тільки з тебе кофе!

-Ок! 

Я не могла повірити своїм вухам.Невже погодилася ? Тепер доведу Роєві,що можу легко розв'язувати різні справи,не влипаючи у пригоди. 

Коли дівчина пішла,я пояснила хлопцям свою ідею.Вони погодились швидко ( звичайно,залишитись з Уелс наодинці становило для них велику небезпеку ). Тому Григорій позичив у своєї сестри святкову сукню ( для мене ),а сам знайшов собі піджак. Справа йшла гладенько. Перевіривши зв'язок,ми рушили до того клубу. 

Ніч була доволі тихою.По вулицям ніхто не ходив.Тільки іноді проїзджали машини з написом Taxi. Погода ставала дедалі прохолоднішою.Зайшовши вниз, насунула на себе капелюшок,щоб мене не впізнали.На щастя там не було того чоловіка. 

-Сідайте !- гукнув один з гравців.

Григорій хутко знайшов собі місце. 

-Вам не обов'язково вигравати. Головне : дізнатись більше про Делві,- сказав у навушнику Ковальчук. 

На диво,це не був звичайний брідж.Нам принесли шахи .Оточуючі навіть не здивувались.Дивно,чому ж дружина містера Делві казала,що той грає в азартні ігри ? Мене посадили навпроти молодого хлопця ( десь приблизно мій одноліток ).Хлопець посміхнувся. 

-Я ще ніколи не грав з такою леді.Невже це точно мій день ? - сказав він. 

Ще не вистачало тут цих романтиків!Як би знав з ким має справу! 

Гра поступово йшла.Я вже вдруге виграла того джентльмена.Тепер треба дізнатись і про Джейкоба. 

-А ви чули,що раніше сюди ходив син відомого бізнесмена ?- спитала я. 

Молода жінка позирнула на мене здивованим поглядом. 

-Він помер.Краще не згадуйте його тут.Останній раз через нього було стільки проблем! 

-Так,- втрутився якийсь чоловік ,- просто кричав на усіх!Горлав,що він тут головний і гроші будуть його. 

-Які гроші ? 

-А ви не чули ? Йому ж спадок від батька лишився!Тільки і думав про це! 

Тепер згадала про той спадок від його татка. Може,хтось вбив Джейкоба через якісь гроші ? Але ці люди ,напевно, не мають ніякого відношення до смерті хлопця. 

-А де ви так грати навчились ?- спитав той джентльмен. 

*********

-А тепер ходе коник ,- дідусь легенько передвинув фішку. 

-Я перемогла ? 

-Так!Еліс Хейл знов змогла перевершити друга її батька. 

Маленька дівчинка радісно заплескала в долоні.І тут до уяви прийшов татусь. Де він? Що з ним? 

-А татусь скоро приїде? 

Вільям мовчки дивився у стелю.Не міг розповісти,що той сидить за ґратами.Що він лиходій та злодій .... Маленькій дівчинці не потрібні ці подробиці. Це вже точно. Хай краще думає,що батько поїхав заробляти гроші, що скоро повернеться. Навіть якщо це "скоро" не настане намтільки швидко,як хотілось.

-Не турбуйся.Батько передавав тобі привіт. 

-Уря!І йому теж скажи,як сильно я люблю його,бо він .... 

                                                                                                         Мій любий тато ♥️.