Будинок Делві

~У кожного є свої таємниці: хороші , погані ... Розгадати їх , чи не дати дізнатись - наша ціль~ 

              _______________________________________________________________________

Я сиділа під столом.Ні,не граю у хованки з працівниками відділку. Мені якийсь незнайомець, останнім часом,пише листи про дитинство.Хотіла б згадати хто ж він, але не можу. Не дуже пам'ятаю себе маленькою.Життя навчило мене двом речам :"не довіряти усім підряд" та "бути обережною ". Тому і сиджу тут, в засаді. 

Двері відчинилися. Зайшов молодий хлопець в одязі кур'єра. Може, маскування? 

-А ну стій!- крикнула я. 

З рук хлопака випав лист. Це точно він! 

-Я нічого не зробив ! Це він сказав принести вам конверт! П-пробачте. 

-Хто "він " ? -спитала я. 

-Мені подзвонили вранці та повідомили, щоб прийшов до старого будинку на вулиці Стріт-Вейкон. Зайшовши,помітив конверт,а під ним гроші. Невідомий казав,що можу забрати їх собі за виконане завдання. Я і подумав,що нічого складного. Це погано? Я ж нічого не зробив! Просто лист... 

-Так, можеш йти. 

Хлопак виглядав так,ніби зараз заплаче. Він і справді нічого не знав. Ну добре... Відкривши лист,прочитала:"Як себе почуваєш? Скоро вже візьмеш нове завдання. Хай щастить! А цей Джейк і справді лиходій.Та нічого ! Скоро ти більше не плакатимеш через цього типа ".

О ні! Якщо він щось зробить Джейкові... Може, я і справді досі засмучуюсь після нашого розставання. Навіть Рина Уелс хотіла якось поліпшити мені настрій. Келлі казала,щоб я забула цього "козла","сліпого"(бо не побачив такої квіточки) та інші погані слова про мого колишнього. 

Так,останнім часом навіть плакала і дивилася сумні серіали. Хоча,ненавиджу всі ці сопливі сценки ! Треба знайти собі найскладнішу справу та відволіктися від усього поганого. Як там кажуть, почати життя з нового аркуша. 

До кабінету зайшов Рой Везербі.Хоч і допоміг зі справою про троянди ( коли мене викрали та ледь не вбили ), усеодно кращим не став. Просто злодій без маски! 

-Ось ,- простягнув папку, - Бріджер Грінчерс дав тобі нову справу. Скоро виїжджаємо. 

-Стоп ! Але ж я працювала з Джейком! 

-Рина попросила,щоб ти мала нового напарника. 

Уелс і справді виявилась хорошою подругою.При першій нашій зустрічі я подумала,що вона окрім роботи нічого не бачить. А тепер розумію те,як помилялась. 

-Ну добре. От тільки давай без всих цих сварок. Ок? 

-Як вийде ,- похмуро відповів чоловік ,- Я б і сам був не проти цього ,- спробував посміхнутись,але вийшло занадто награнно. 

Ми виїхали. Спочатку вирішили ( тобто Рой захотів) навідатись до Барбари Делві.Декілька днів тому помер її син.Він гарно водив машину,але його знайшли п'яним та розбитим за кермом автомобіля.Так собі ... 

Жінка радо зустріла нас.Її будинок виглядав прибраним та світлим.Таким,яким хотіли бачити ми з Джейком свою майбутню домівку ... Таааак,спокійно! Ану геть,  депресія! Витри свої шмарклі,міс Хейл. 

-Добрий день ,- сказала жінка років 60-ти.

-Ми по справі вашого сина ... Ви точно думаєте,що його вбили?- спитав Везербі. 

-Так,Джейкоб гарно водив машину.Він не міг ...,- заплакала міс Делві. Я простягнула хустку. 

-А не помічали чогось дивного? 

-Ні.В той день повідомив,що повернеться пізно. Там якийсь завал на роботі ... Ми ще з Сіленою пили чай. 

-Сілена? 

-Так,дружина мого хлопчика.Така хороша дівчинка! Психологом працює. Після смерті чоловіка гарно допомогла і мені,і Джейкобу.А тепер хто їй допоможе ? Мала дівчинка,сирота  та ще й без коханого лишилася! 

-А дасте її адресу? 

-Так,проживала з моїм сином на вулиці Стріт - Вейкон,будинок номер 13. 

-Дякуємо,якщо щось згадаєте,то ось мій номер телефону,- віддала папірець. 

-Добре.

Під'їхавши до будинку міс Делві,помітили  велику машину,яка перевозила вантаж. Вона хоче виїхати? 

Сілена зустріла нас не дуже привітно. 

-Чоловік ? Так,це жахливо.Зараз трапляється багато чого поганого,тому...

-Ви не вірите у ймовірність вбивства? - спитала я.

-Я реаліст.Бачу усе як є.Жахливо,але ... ,- похапцем закрила торбинка з одягом. 

-Кудись їдете ? - втрутився Рой.

-Так,до Барбари.Їй зараз як не як потрібна моя допомога. Пробачте ,- вийшовши,попрямувала до ванної кімнати. 

Я почула,як хлюпочп вода. Потім звук пігулок.Напевно,просто не показує свої емоції.Їй тяжко,але не хоче в це вірити.Я підійшла до дівчини. 

-Ми знайдемо хто це зробив. 

-Будь ласка... 

-Що? 

-На столі лежить папірець з адресою. Туди ходив Джейкоб по середам. Щось на кшталт гри в карти .... До-по-можіть чим з-зможете ,- її голос дрижав. 

-Вам погрожують? 

-Ні ! Ні! Усе добре.... 

Я вийшла з квартири з передчуттям чогось поганого.Щось в цій справі мені не подобається. Кожен приховує якісь таємничі. Але до чого це призведе ? Наша наступна зупинка - Клуб Азартних ігор.