Поза екраном

Вийшовши з відділку, зустріла Джейка. Він був гарно одягнений та причесаний. Біля нього стояла молода дівчина в просто шикарній сукні.

-Джейк, я тебе давно не бачила. А хто це?-вказала пальцем на дівчину.

-Я його нова майбутня дружина,- вона підняла руку із золотим кільцем.

Хлопець опустив очі, наче дитина, яка розбила вазу.

-Ось як. Ну щастячка вам,- розвернулася і хотіла піти, але зупинилася.- Я не Кеті, що просить вбити коханок, аби бути з чоловіком. Ми більше не разом,- з цими словами сильно ляснула його по щоці, залишивши червоний слід від долоні.

-Це я тебе кидаю!- гукнув Джейк навмисно коли я відходила.

Та я зупинилась.

-Ні, сонечко. Це я тебе кидаю,-і пішла собі в густу темряву від будинків та дерев, які могли зрозуміти мою печаль.

Так, боляче. Але ми не маємо це терпіти. Просто мовчати і бігати за тим,хто не вважає нас за людей-це неправильно! Кеті помилилась. Вона думала, що буде щасливою з чоловіком-брехуном, та виявилось протилежне.

Тепер вона у в'язниці. І хто назве її розумною? Ніхто. 

Боляче та я ж Еліс Хейл! Детектив, який не здатен плакати та сумувати. Серйозна маска завжди буде моєю подругою життя. 

***

-Еліс Хейл,  невже я знайшов тебе? Так давно не бачились. Цікаво, що буде, коли ти отримаєш мій подарунок під дверима? Хах, чи впізнаєш Друга? Єдиного, хто зберіг вірність. Бувайте, Джейку! 

Любі читачі! 

Дякую, що прочитали мою книгу. Раджу вам продовжити

ознайомлення з іншими історіями про Еліс. На цей час їх три. 

Пишіть враження та зауваження в коментарях!) Буду рада прочитати♥️

Усього найкращого! 

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка)