Розкриття таємниці.

Я відчула, що лежу десь у човні. Сонце майже сходило, але прохолода не давала спокою. Зараз би не завадило кави, чи навіть чаю. Піді мною шуміла вода, люди ще спали, тож їхнє життя майже не долинало до моїх вух. Запах троянд вже майже зник, натомість з'явився запах парфумів, які я одразу впізнала. Манчестер та Ліверпуль об'єднувала річка Мерсі. Це нагадувало мене та моє минуле. Манчестер та Ліверпуль, а між ними я та таємниці. Наче та ріка, яка вирує піді мною. 

-Ну зараз попливеш,-гукнув хрипкий голос.

Я побачила Кая, його брата-близнюка та.... Хлою. Дівчина дивилась в далечінь, і її світле волосся підіймав легенький вітерець. Я відчула, що човен потроху відпливає від берега, і це мені аж ніяк не сподобалось. 

-Хлоє, тікайте! - гукнула я, намагаючись привернути її увагу.

Та вона лише посміхнулась, і тоді всі карти просто впали на стіл. Я побачила кожного гравця: переможців та лузерів, серед яких була детектив Еліс. Птахи тихо співали, і тут до голови прийшли слова, які я запам'ятала назавжди:”Навіть тоді, коли все закінчиться, намагайся залишити слід про себе”. З очей потекла сльоза, але враз моє розчарування змінилось на легку радість. 

-Треба пришвидшуватись,-шепнув на вухо Кая його брат.- Її друг вже до лікарні прибув, і їде прямісінько сюди.

Я заплющила очі та на мить поринула у роздуми:

-Навіщо це все? Чому б просто не вбивати тих, хто заважає? 

-Щоб усі й надалі думали про маньяка,-відрізала Хлоя та почала відв’язувати човен від причалу.

Я лукаво засміялась, і поглянула на Кая.

-Якби ви знали скільки людей хотіло мене здихатись! Тож, на жаль, ви не перші,-з цими словами перевела погляд на будинки та дерева, що бовваніли вдалечині. 

-Не хвилюйся, ти помреш через,- хлопець поглянув на годинника,- ого! Та в тебе ще багато часу. Через хвилин 5-7! 

Я намагалась відповісти, але голос теж зник. Нічого не відчуваючи, поринула у свої роздуми та сни. І тут почувся вистріл. Другий, третій… Перший - попереджувальний і ще два.На обличчі знов засяяла усмішка, яка здивувала Хлою та Кая. Тільки один чоловік замість одного попередження робить три. 

-Ах ти шмаркачка! Трясця! 

Рой вибіг з автівки та побіг до мене. Інші поліцейські наздоганяли посіпак Кая. Везербі почав стріляти, і влучив в ногу Кая. Той заревів, але впавши долілиць, вимкнувся. Його брат від страху впав поряд на землю,закривши руками обличчя, а Хлоя почала тікати. 

-Еліс! Де протиотрута?! -звернувся до мене Рой, але я лише посміхнулась. Здихатись Еліс не вийде ні в кого. Це я гарантую. 

Очі заплющились, і я поринула у свої сни.

***

-Рина Уелс, де всі?

Дівчина несла торт та розмовляла одночасно по телефону. 

-Я звідки знаю?-відрізала вона, продовживши розмову.-Чесно кажучи, це твоя заслуга, що справа розкрита.

-Моя? Ні, то Рой постарався,-зареготала я. Як завжди, майже по-справжньому.

-Але якби ти не лізла всюди, то звідкіля б ми їх на гарячому спіймали?-вимкнувши телефон, відповіла подруга.

-Це точно! Моя суперсила- сувати усюди ніс.

Хлопці зайшли до кабінету в своїх фірмових різнобарвних футболках з динозавриками. Григорій штовхнув мене у плече, але не сильно. На це я поплескала його по голові, вказавши на стілець. Дмитро Дмитрович розлив усім теплий чай з лимоном, а Григорій почав різати шоколадний торт. Рой присів біля мене, але одразу відвернувся в інший бік, припавши вухом до телефону.

Про Джейка я досі нічого не знаю. Рой не хоче розповідати, але сподіваюсь,що скоро розберусь. 

-А я усе одно не розуміє навіщо ці вбивства! Все вказувало саме на Кеті. Як так? - не стихала Рина. Вона і досі була вражена недавніми подіями. 

Нібито вона не підозрювала Хлою! Хоча, хто його знає, що у неї в голові?

-Тут усе просто,- почала я.- Кай Гейл "дуже любив свою дружину". Він заводив собі коханок, а коли Кеті дізнавалася про них намагалась йти від чоловіка. Він вирішив вбити першу свою любов поза шлюбом, щоб міс Гейл не дізналась.

-Так першою вбитою була ж його сестра!- гукнула Рина, намагаючись підловити мене. От руда недовіра! 

-Так, "сестра". Він це сказав, щоб не підозрювали його. Адже або потрапив за ґрати, або ж втратив роботу, яку подарував батько Кеті. Ціла компанія! Брат допомогав Каєві з брудною роботою. Другу вбиту теж підозрювала Кеті, а тому...

-Чому ж тоді він просто не кинув їх?-не вгавала Уелс.

Я спокійно перевела погляд на стіну, відрізавши шматок торту, який, звісно, не збиралась їсти. Запах чаю та імбиру заспокоював мене. Тож я відповіла:

-Справа у тому, що коханки вимагали грошенят. Кай не витримував цього усього.

-А Хлоя? 

-Теж одна з них. Просто вона була розумнішою, а тому попросила Кая, щоб той відпустив її. Жінка втікла до іншої країни. Коли стали підозрювати у вбивстві, Кай викликав сюди Хлою. А далі самі знаєте. Те побиття було нісенітницею. Це вигадка,-посміхнулась я, заплющивши на мить очі. 

-Але тут є ще декілька питань,-почала Рина, але я перебила її.

-Пробачте, але в мене ще одна зустріч з Кеті Гейл.

-Що?!- вигукнули гуртом.

-Еліс не розповідає своїх таємниць і загадок! Я потім все поясню,-загадково сказала я, вийшовши за двері.-У справі є багато деталей до яких треба придивитися. 

Легенький вітерець від відчиненої кватирки колихав моє темне волосся. Натягнувши капелюшок на очі, пішла уперед. Мене вже чекала дружина Кая. Сівши навпроти неї, поклала на стіл папку з документами.

-Як? Як ви...

-Здогадались? - почувся легкий сміх, який враз замовк.-Чоловік не любив вас. Йому потрібні були гроші. Так?-відповіла я, поклавши долоні на щічки.

-Гарна з вас актриса! Це ж ви наказали чоловікові вбити коханок, бо розповіли б усе своєму батькові. Він жив на болоті не завжди. Приїжджав до міста, щоб перевірити компанію та деякі важливі речі.

-Як?! Як це ви?-не вгавала жінка, настовбурчивши брови. 

-Чоботи. Ваш чоловік боявся вас. Це дивно звучить, але ж це так. У вас багато тих, хто швидко розправиться з коханим. Занадто багато!