Викрадення та справа рік тому

Двері відчинилися, і до кімнати зайшла Рина Уелс. Вона щось буркнула собі під ніс, кинувши на стіл папку з документами. Я поглянула на неї здивованими очима, на що вона відповіла:

-Це жах! Це просто жах! 

Звісно, що мені стало цікаво через що дівчина злиться, тому з'явилось і друге питання, яке люди ставлять, аби дізнатись те, що їм потрібно. Мене навчили цьому одні дуже добрі люди.

-Щось трапилось? 

Рина увімкнула чайник, і почала готувати собі міцну каву “Робуста”. До мене долинув запах свіжозвареного дива, і на мить відчула себе маленькою дівчинкою, що тікала з дитячого будинку, аби купити собі какао, або ж кави з молоком. Я поклала руку на плече дівчини та спробувала посміхнутись. Звісно, не дуже щиро. Для мене важливі деталі, а не емоції.

-Хлоя Маккартні! Вона... поїхала звідси до Франції!-Рина сіла на стілець та затулила руками обличчя, і я почула хрипкий крик, що по справжньому мене вразив.

Так діло не піде. Я побігла до Ковальчука на другий поверх, де також розташовувався кабінет Джейка та Роя Везербі. Коли зайшла до середини, то відчула затхлий запах смороду та старої їжі. Дихати було майже нереально, тож я затулила руками ніс, аби хоч трошки протриматись в цьому маєтку безладу. На підлозі лежали старі речі та пожовклі листи паперу з номерами. На столі під купаю сміття за комп'ютером сидів молодий хлопець в круглих окулярах. Біля лежав блокнотик. Помітивши мене, Ковальчук махнув рукою, і кава темною плямою розлилась на нього. 

-Знайди інформацію що до Хлої Маккартні. Жінка працювала з Каєм Гейлом. 

-Зрозуміло,почекай хвилинку, -він почав клацати по клавіатурі, переглядаючи різноманітні файли, що з'являлись на екрані. В темряві було видно, як його обличчя сяє від монітора, підкреслюючи мішки під очима від втоми.

-Працювала з Каєм, потім пішла. Займається боксом, зараз в Парижі на чемпіонаті,-він сперся на стілець та розвів руками. 

-І все?-запитала я, піднявши одну брову.

-А що ви хотіли? Її роман з Каєм, чи що?Сталось вбивство дівчини, тож… До речі, її звали Марія Хьюстон. Гарна була... Напевно, її часто ревнували жінки до чоловіків,-він посміхнувся та враз усмішка зникла з обличчя.

-Почекай, що ти сказав?

А якщо Кеті ревнувала Марію до.... а чоловіка навіщо? Не розумію. Думай, Еліс! Думай! Я заплющила очі, і уявила ситуації. В думках думала про Кая, вбиту та Кеті. Що в них спільного? До голови прийшли квіти, яких прислали мені минулої ночі. Я розплющила очі. 

-Можеш розповісти мені про справу минулого року?-попросила знов у Ковальчука, який намагався витерти пляму від кави. Марно.

-Ти про яку?-запитав, вдаючи, що не здогадується.

Чому тут так багато загадок? Так, я любила їх з дитинства, але зараз стає дедалі страшніше від усього цього. Міс Хейл має якнайшвидше покінчити з цим всим.

-Вбивство Каміли Гейл,-відповіла я, вказавши на екран монітора.

Хлопець лише позіхнув та поглянув на мене втомленими очима.

-Сестри Кая?-спитав, зробивши брови будиночком, аби мати більш жалюгідний вигляд. Та я знала, що Ковальчук справжній професіонал. 

-Так, розкажи мені усе, що знаєш!-вже трохи розлюченно попросила я. 

Ковальчук розповів про смерть 19-річної дівчини, якій спершу підклали червоні троянди під двері, а потім знайшли на річці Снейк біля одного з невеличких мостів для рибалок. З нею зробили те саме, що й з Марією. Можливо, справа набирає більше обертів.

-Ти тут?-запитав Ковальчук, дивлячись на моє стривожене лице.

Кивнувши,пішла до знайомого будинку Кеті Гейл. Потрібно поговорити з дружиною Кая Гейла, аби зрозуміти, чи моя гіпотеза правильна. Ця справа не повинна зайти в глухий кут. Аж ніяк! 

Приїхавши на місце, довго чекала, аби мені відчинили. Невдовзі я помітила Кеті, але її очі були переполохані. Що могло так налякати цю жінку? Губи дрижали, тож пересвідчившись, що нам нічого не загрожує, я зайшла до просторої кімнати, в якій відгонило ліками та препаратами. 

Ми трішки потеревеняли що до справи. Звісно, без звинувачень та моїх підозр. Виявилось, що Кай Гейл працював зі своєю сестрою та із Марією. (Так, я це вже знала, але все одно вдавала протилежне ) Хлоя Маккартні не любила їх, Проте,на диво,не показувала цього. Це все розповіла мені Кеті за чашкою чаю з лимоном, від якого долинав приємний запах імбиру.

Я попросила наостанок не виїжджати з міста, на що жінка сильно обурилась. Звичайна реакція.  

-Ви підозрюєте мене? Невинну дівчину?

Мені було байдуже що до її слів, тож я вдала, що це зовсім не так. Але в думках замислилась про її причетність.

Я вже хотіла йти, але тут відчула, що її рука тримала мене за комір пальта. Я поглянула в її нажахані очі, і це нагадало про реальність. Чого вона боїться? Чи загрожує їй щось? Відповіді на це питання не було. Я мовчки пішла, залишивши її з думками та хвилюваннями наодинці.

Наступного ранку виявилось, що Кеті чекала мене біля відділку. Звісно, це здивувало не більше за її рухи руками. До мене підбіг Джейк, аби пересвідчитись, чи все добре. Я лише кивнула та підійшла до жінки.

Я хотіла запитати, чи все добре, але Кеті не потребувала цього. Вона і без того почала свою оповідь.

-Вчора, коли ви пішли, міс Хейл, на мене напали у під'їзді. Хтось накинувся з ганчіркою, аби викрасти! Коли я розплющила очі, то була у гаражі. Темному, і до мене долинав неприємний сморід. Добрі люди допомогли вийти, на щастя. Це жах! Я не знаю навіщо, але то була жінка, сильна жінка, міс Хейл.

Далі вона розповіла, що коли на неї нападали, зуміла зняти каптур невідомій людині, і виявила, що то була жінка. Я поглянула на Джейка здивованим поглядом та вказала на автівку. Він, зрозумівши, побіг уперед, а я за ним, залишивши міс Гейл біля відділку.