Пролог

Майк Олівер стояв біля актової зали. Він хотів потоваришувати з однолітками, але поки це виходило доволі кепсько. Біля дверей з'явився Рей Мітчелс та Джо Гоукінс. Вони обвели своїм поглядом хлопця, що мав доволі бідний одяг: сорочка в клітинку, подряпані джинси та кеди, яким вже близько п'яти років. 

-Хей, лузер! Як сьогодні справи в твоєї мамці?- глузливо спитав Джо. 

Підійшовши до Майка, штурхнув його, і той ледве не впав. Схопившись за стіну, він крізь сльози подивився на Гоукінса та щось шепнув собі під ніс:"Сам лузер". 

-Що ти там сказав?! Я не чую, повтори, малий шмаркач! 

-Кажу, що ти сам лузер!- з цими словами рука полетіла прямісінько в живіт ворога. Джо, схопившись за вдарене місце, стиха лайнувся та погрозливо поглягув в очі Олівера. Той навіть не поворухнувся. 

-Пішли вже!- сказав Рейк, узявши друга за руку.- Навіщо нам витрачати час на цього мамія? Пішли ж, кажу тобі! 

Але Гоукінс лише підняв свою голову та ще раз подивився на хлопця. Сплюнувши прямісінько на старі кеди Майка, він прошепотів йому у вухо: 

-Це ще не кінець. Пошкодуєш у мене за свої вибрики!-і пішов до актової зали.

Стільці утворювали коло, а посередині стояв стіл з папірцями та написами. До приміщення зайшло ще кілька студентів. Кейт Стоун мовчки поправила свій мейк-ап та покликала рукою подружку-Алісу Мейл. Вони разом сіли на сусідні стільці, поряд з Ро Хайні та Джо Гоукінсом. 

Рейк узяв першу карту зі столу та стиха щось сказав на вухо Ро. Хлопець передав слова Джо, а той переказав їх Кейт. І так вони по колу шепотіли кожному щось на вухо, а Мітчелс лише щасливо посміхнувся. 

-Будемо починати! Якщо хтось боїться, то може просто піти,- погляд Рейка зупинився на Вівіан Хьюго.- Тож всі готові? Нагадую: гра триватиме до останнього гравця.

-А якщо залишиться лише "вбивця" та цей переможець? 

-То гра миттю завершиться. Ну що? Розпочнемо? 

Дівчатка переглянулись. Діставши свої картки, вони радісно посміхнулись. Джо закотив очі, а Ро Хайні сказав до себе:"Не вбивця. Ех, бути лікарем теж непогано." Мітчелс лише підняв кутики рота догори. 

І враз світло зникло. Запанувала темрява. Аліса щось прошепотіла на вухо Кейт, а та тихо писнула зі сміху. Коли світло увімкнулось, на стільці сидів Джо Гоукінс із заплющеними очима. Рейк Мітчелс підійшов до товариша та промовив до друзів:

-Хто думає: хто є вбивцею? 

Але не встиг він договорити до кінця, як Вівіан закричала:"Він мертвий!". Мітчелс, подумавши,що дівчина так вирішила пожартувати, посміхнувся.

-Звичайно, мертвий! То хто вбивця, на вашу думку? 

-Рейк, але він реально... того,- відповів Хайні, і Мітчелс уважно подивився на товариша. Його очі стали великими, а серце закалатало, мов скажене. Впавши на підлогу, хлопець почав кричати та хапатись за сусідніх однокурсників. 

І тут він помітив аркуш паперу біля ніг Джо. На ньому був напис:"Вбивця".