Коли наша мандрівниця зайшла до порталу то вона побачила зовсім іншу країну. Вона здивувалася тому що в цій країні люди ходять ногами доверху. Еліс розгубилася, вона не знала що їй робити, але до неї підійшов якийсь хлопчик.
- Привіт! - вигук він. - мене звати Міріус.
- П..п..привіт - сказала сором'язливо Еліс. - мене звати Еліс.
- Дуже приємно познайомитись! ти новенька? недавно переїхала?
- Т..так - мовила дівчинка.
- Чудово тоді ходімо я тобі все покажу та розкажу! - мовив хлопчик. Та на це Еліс сказала добре. І вони пішли до музею.
- Дивись! - вигукнув Міріус - Цей музей який був збудований 15 років тому, але всі старовинні речі ми були відкопали ще дуже давно.
- Ого! - сказала Еліс - нічого собі. Еліс здавалась дуже веселою, але у собі вона вона дуже боялась, вона була розгублено тому що вона просто взяла і потрапила в інше місце, в іншу країну та вона нікого з цих людей не знала.
- Таак, ну добре тоді зараз ходімо у моє улюблене місце. - І вони пішли. Вони йшли близько 30 хвилин, тут вони прийшли це був звичайний сад із фонтаном. Тут дуже гарні квіти, Еліс такі ніколи не бачила. Тому вона була дуже рада що потрапила сюди. Адже дівчинка сильно любила квіти. І так вони розмовляли близько двох годин, але потім Міріус згадав що він не показав замок короля. От тільки хотів сказати Міріус як його перебив один чоловік на коні, який держав якийсь папірець.
- Любі мої дорогі люди, я всемогутній король Алібус хочу вам сказати що у моєму замку сьогодні відбудеться вечірка, тому прошу вас прийти. - мовив чоловік на коні, та він поїхав.
- О, чудово - сказав Міріус, ти підеш зі мною Еліс - спитав хлопчик.
- Ну не знаю, можливо піду - відповіла вона. Наша мандрівниця не довго думала тому що їй не було куди йти і погодилася. І отак настав в цей вечір, вони зайшли до нього і дівчинка побачила який цей замок був великий.
- Нічого собі, цей замок такий великий! - мовила дівчинка звертаючись до Міріуса.
- Так, він дуже великий! - відповів хлопчик Еліс.