…
Та сама маленька дівчинка сиділа в потязі, який стрімко залишав місто.
Велика Депресія забрала у неї все: друзів, рідних, її перше кохання. Вона хотіла почати нову сторінку свого життя і не згадувати про цей час...
Більше не було тієї маленької дівчинки – замість неї сиділа доросла дівчина з тими ж блакитними очима, наче фіалки. Її обличчя вже не було таким милим, а волосся втратило свій каштановий блиск. А на обличчі лягла глибока смуток... Вона сумувала за дитинством, тим часом, коли так добре жилося... Потроху згадувала всіх, з ким дружила і кого любила, на обличчі з'являлася усмішка. Вона вже не буде колишньою, вона пережила найгірші часи і пам'ятатиме все...
Що чекає її далі?