УКРАЇНЦІ СМІЮТЬСЯ

ТАКА ДОЛЯ.

-Тридцять років з дня весіллля

Вашого минає,

А між вами ще гаряче

Почуття триває,

Бо завжди коли у парку

З жінкою гуляєш, Так закохано і ніжно

Ти її тримаєш.

-А ти спробуй лише жінці

Руку відпустити,

Вона може фінансових

Дурниць наробити:

У бутик он тей за рогом

Звісно ж завітає,

І відразу усі гроші

Там і залишає.

ПЕСЕЦЬ- НЕ ЗВІР.

В дитсадочку малюки

Азбуку вивчають.

Їм показують картинки,

Вони називають:

-Вовк, коза, ягня, лоша...

Й тут запала тиша.

-Хто зображений ось тут?

Може скаже, Гриша?

Хлопчик знизує плечима:

- Я на жаль не знаю.

- Цього ж звіра , діточки,

Песець називають.

Сумно мовила тоді

Олечка Суниця:

-Ні, це зовсім не песець,

А біла лисиця,

Бо, песець!-так мій татусь

Завжди називає

Того дядечка із жезлом,

Коли зупиняє.

НЕ ЧОЛОВІК.

В зоопарку біля клітки,

Де тримають левів,

Стоїть хлопчик-третьокласник

Сергійко Євменів.

Де тут лев, а де левиця?

Він хотів би знати.

Поруч же нема дорослих,

Щоб в них розпитати.

Раптом йде огрядна тітка,

Та що підмітає.

- Он тей більший - чоловік?-

Хлопчина питає.

Жінка глянула у клітку,

Й з сумом промовляє:

-Чоловік-це той, хто грошей

Багатенько має,

А у лева де ті гроші?

Хай би йому грець,

Тому він -не чоловік,

А просто- самець!

ПОРАДА ХЛОПЦЯМ.

Я хотів би, щоб ви, хлопці,

На вус намотали,

І дівчатам руку й серце

Не пропонували,

Бо вона звичайно - візьме,

Та може загубити,

Ну, а потім увесь час

Буде голосити:

- Ой, який ти безсердечний,

Та ще і безрукий,

Із тобою не життя,

А суцільні муки!!!

Тож проблеми у житті,

Хлопці, щоб не мати,

Не потрібно по частинах,

Себе віддавати.

ДЛЯ СЕБЕ- ІНШЕ.

-Чом не голишся, Семене?-

Микола питає.

- А для чого це робити?

Жінки ж ще немає!!!

- То для себе поголився б,

Щоб було красиво.

- Е- е - е, для себе любимого,

Я купую - пиво.

НЕ ЖАЛКУЄ.

-З дня весілля лише тиждень,

Галинко, минув,

А твій вже тебе покинув,

Й з іншою гайнув.

-Не покинув, а мене

Він недооцінив,

Бо Господь йому лиш мізер

Розуму вділив,

Тож такого я не хочу

Мати чоловіка,

Бо без розуму ти ж знає,

Це гірш ніж каліка.

СЛОВО МАТЕРІ - ЗАКОН.

-Уже вкотре ця Надія

До шлюбу іде,

Все ніяк собі до пари

Хлопця не знайде.

-Ні, кумасю, тут розгадка

Доволі простенька:

Так примусила робити

Її рідна ненька,

Бо коли Надійка вперше

На рушник ставала,

То весільну собі сукню

Дорогу придбала.

А коли вона матусі

Про ціну сказала,

Бідна жінка ніби риба

Повітря хапала.

Й як оговтатись дала

Їй вже Божа сила,

Наказала, щоб ту сукню

Частіше носила.

Тож нічого не лишилось

Наді вже робити,

Як із новим нареченним

До РАГСу ходити.

В КОГО ЩО НА ДУМЦІ.

Першокласник за сніданком

Цікавиться в мами:

-Про що думають жінки

Постійно роками?

Це загадка, а відгадка

До неї простенька,

Одне слово із трьох літер,

Тобто- коротенька.

Мати раптом підвелася,

Й вдарила Миколу.

- Як ти смієш про таке?!!

Ану, геть з-за столу!!!

Хлопчик слізно:

-За що, мамо, провина у чім???

Я ж бо мав же на увазі,

Що це слово - дім.

Батько тихо за цим дійством

Все спостерігав,

Потім глянув на дружину

Й грізно проказав:

-Про дім думай ти, дурепо,

( Бо вдамся до дій),

А про різні там дурниці,

Думати не смій!!!

ПОКАРАННЯ

Ніжно горнеться до Вови

Дружина Оксавна:

-Правда, любий, я тобі

Була Богом дана?

Чоловік нахмурив брови,

Надувся мов міх:

-Так, це дійсно, та навіщо?

За який же гріх???

ЩИРЕ ПРОХАННЯ.

Заховала від Семена

Жінка самогон,

Та не десь там на подвір'ї,

А біля ікон.

Тут безбожник і гульвіса

Не буде шукати,

Тож і буде спокійненько

Пляшечка стояти.

Проминуло так із тиждень,

Може півтора,

І до схованки своєї

Жінка зазира.

Але пляшечки немає,

Десь уже поділась.

Й на Семена тоді Ганна

Дуже розізлилась:

-Як зумів ти тут, паскудо,

Пляшку ту знайти?

І гріха не побоявся

Руку простягти???

-Всі заначки обійшов,

Де могла сховати,

Потім став я на коліна

І почав благати.

Тож напевне так у Бога

Щиро попрохав,

Що Святий мені на пляшку

Пальчиком вказав.

БЕЗСОВІСНА ЖІНКА.