КНИГА 24. Частина Двадцять П'ята : Симфонія Вічності

Присвячується всім, хто танцював, танцює й танцюватиме

---

Пролог. Остання рада

Еліза стояла біля вікна в кабінеті директорки й дивилася, як сонце сходить над Німбургом. Їй було вісімдесят чотири. Селені — вісімдесят два. Вони були директорками академії вже понад сорок років — відколи Еліара пішла на спочинок. І тепер настав час передавати далі.

У двері постукали. Увійшла Еліара-молодша. Їй було сорок п'ять. Її срібне волосся було зібране в просту зачіску, а фіолетові іскри в очах світилися м'яко, по-зрілому.

— Ти кликала, тітко? — запитала вона. Вони не були кровними родичками, але в цій академії всі були родиною.

— Так, — Еліза обернулася. — Ми з Селеною вирішили. Ми передаємо академію тобі.

Еліара-молодша завмерла.

— Ви впевнені?

— Ти готова, — сказала Селена, яка сиділа в кутку з чашкою чаю. — Ти вела класи. Ти ходила на місії. Ти виховала покоління учнів. Ти — спадкоємиця всього, що ми створили.

— Але ви...

— Ми залишимося, — Еліза всміхнулася. — Не директорками. Просто Елізою й Селеною. Тітками, які дають поради й іноді сваряться на надто гучних студентів.

Еліара-молодша подивилася на них — на двох жінок, які пройшли через десятки світів, через сотні битв, через тисячі танців. Вони були легендами. І вони вірили в неї.

— Я приймаю, — сказала вона. — І обіцяю берегти академію так, як берегли ви.

---

Частина перша: Нова директорка

Розділ 1. Передача

Церемонія відбулася в головній залі. Тут зібралися всі: від найстарших до наймолодших.

Камелія, якій було вже понад триста років, сиділа в першому ряду. Поруч із нею — Амілія, її мати, ще старша, але досі сповнена грації. Дороті й Ромео, зовсім сиві, трималися за руки. Кай, володар часу, стояв осторонь — він завжди стояв осторонь, але завжди був поруч.

Відія й Нокс сиділи разом. Їхня донька Естель була поруч із чоловіком Аріаном. Уріель і Міра тримали за руки онуків. Селеста, Оскар, Кіран — усі вони були тут.

Астраель і Ліна, засновники зоряної лінії, дивилися на все це з гордістю. Їхня донька Селена сиділа поруч із Елізою.

Ліра й Ліан, Ехо, Кай-молодший і Лірель, Аріель — усі були тут.

Еліза вийшла в центр зали.

— Сьогодні ми передаємо ключі, — сказала вона. — Не просто від академії. Від пам'яті. Від спадщини. Від усього, що ми будували століттями.

Вона простягнула золотий ключ — той самий, який колись Антоніо передав Еліарі.

— Еліаро-молодша, чи приймаєш ти цей ключ?

— Приймаю, — Еліара-молодша взяла ключ. — І обіцяю берегти його.

Зала вибухнула оплесками.

Розділ 2. Перші рішення

Першим рішенням Еліари-молодшої на посаді директорки було створити нову раду. Не просто зі старших викладачів — а з представників усіх поколінь.

— Ми будемо приймати рішення разом, — сказала вона. — Бо ми — одна родина.

До ради ввійшли: Еліза й Селена як почесні радниці; Естель і Аріан як представники старшого покоління; Ліра й Ліан як голови викладачів; Ехо як головний музикант; Кай-молодший і Лірель як майстри стихій; Аріель як представниця наймолодшого покоління викладачів.

А ще — учні. Еліара-молодша запросила до ради найкращих студентів, щоб чути їхній голос.

— Це не просто академія, — сказала вона. — Це дім. А в домі кожен голос важливий.

Розділ 3. Аріель і нова місія

Поки Еліара-молодша облаштовувалася на посаді, Аріель готувалася до своєї наступної місії.

Їй було дев'ятнадцять. Вона була наймолодшою викладачкою в історії академії — і вже встила побувати в кількох світах. Але цього разу поклик був іншим.

— Це світ, який ми ще не відвідували, — сказала Еліара-молодша, показуючи на карту. — Він називається Етеріс. Там магія танцю ніколи не пробуджувалася.

— Чому? — запитала Аріель.

— Бо там вірять, що танець — це слабкість, — пояснила Еліза. — Там правлять ті, хто вважає, що емоції треба контролювати. Що рух — це хаос.

— Тоді я покажу їм, що танець — це сила, — сказала Аріель.

— Ти підеш не сама, — Еліара-молодша подивилася на Кая-молодшого й Лірель. — Ви підете разом.

— І я, — додала Ліара, виходячи вперед.

Усі подивилися на неї. Ліарі було п'ятнадцять. Вона була донькою Кая-молодшого й Лірель — дівчина з очима кольору моря перед штормом і волоссям кольору мокрого піску. Вона досі не ходила на місії. Але вона була готова.

— Ти впевнена? — запитала Лірель.

— Так, мамо. Я відчуваю. Цей світ кличе мене.

Лірель подивилася на Кая-молодшого. Він кивнув.

— Тоді йди, — сказала вона. — І пам'ятай: ти — наша донька. Ти несеш у собі воду й музику. Ти сильніша, ніж думаєш.

---

Частина друга: Етеріс

Розділ 4. Світ без танцю

Вони опинилися в місті, де все було квадратним. Будинки, вулиці, навіть дерева — усе мало чіткі геометричні форми. Люди ходили рівними шеренгами. Їхній одяг був однаковим. Їхні обличчя — порожніми.

— Тут немає музики, — прошепотіла Лірель.

— Тут немає танцю, — додала Аріель.

— Тут немає життя, — підсумував Кай-молодший.

До них підійшов чоловік у сірій формі.

— Ви — порушники, — сказав він. — Ваш одяг не відповідає стандарту. Ваша хода — не регламентована. Ви повинні пройти Корекцію.

— Що таке Корекція? — запитала Ліара.