КНИГА 5. Частина Сьома: Хроніки Німбурга : Обличчя Магії.

Присвячується тим, хто втратив себе — і знайшов знову

Пролог. До початку часів

СЕСТРИ : історія Відії і Алітреї

Вимір фей не мав назви мовою людей. Самі феї називали його Етерією — Країною Вічного Світанку. Тут не було ні сонця, ні місяця, лише м'яке золоте сяйво, що лилося невідомо звідки. Тут час плив не так, як у людському світі, — повільно, велично, мов ріка, що не знає порогів.

Саме тут, у Золотому Палаці, народилися дві сестри.

Першою з'явилася на світ Алітрея — немовля з очима кольору літнього неба й крихітними крильцями, що виблискували, наче діаманти. Уся Етерія раділа її народженню: пророкували, що вона стане великою чарівницею танцю, що її рухи даруватимуть радість світам.

А через три роки народилася Відія.

Її поява була іншою. Небо на мить потемніло, золоте сяйво затьмарилося, а крила немовляти були не діамантовими, а темно-фіолетовими, схожими на нічне небо. Старійшини перешіптувалися: «Темна кров. Темна доля».

Але Алітрея, якій тоді було лише три, подивилася на сестру й сказала:

— Вона прекрасна.

Це було перше слово, яке Відія почула у своєму житті. І воно визначило все.

---

Частина перша: Золотий палац

Розділ 1. Уроки танцю

— Вище! Тримай спину! Крила не повинні опускатися!

Алітрея стояла посеред зали, спостерігаючи за сестрою. Їй було дванадцять, і вона вже була найкращою ученицею Королівської Академії Танцю. Її крила сяяли так яскраво, що іноді засліплювали вчителів.

Відії було дев'ять. Вона старанно повторювала рухи, але її темні крила завжди опускалися на півдюйма нижче, ніж потрібно, а фіолетові очі спопеляли сестру поглядом.

— Ти занадто сувора, — пробурчала вона.

— Я хочу, щоб ти була найкращою, — Алітрея підійшла й м'яко поправила її крила. — Ти маєш талант, Віді. Просто треба більше тренуватися.

— Усі кажуть, що талант маєш ти, — Відія відсмикнула плече. — А я — лише тінь.

— Не кажи так. Ти — моя сестра. Ми будемо танцювати разом.

Відія нічого не відповіла. Вона знову стала в позицію й продовжила тренування. Але всередині неї росло щось темне, гірке, що з роками перетвориться на заздрість.

Розділ 2. Перше визнання

Минуло кілька років. Алітреї виповнилося шістнадцять, і вона готувалася до свого першого Великого Виступу — танцю, який мали побачити всі феї Етерії.

Відія, тринадцятирічна, дивилася з-за куліс, як сестра репетирує. Рухи Алітреї були бездоганними. Кожен помах крил створював веселку. Кожен стрибок змушував залу вибухати оплесками.

— Вона дивовижна, — прошепотіла одна з фрейлін.

— Справжня гордість Етерії, — погодилася інша.

Відія стиснула кулаки. Вона теж хотіла, щоб про неї так говорили. Вона теж тренувалася щодня, до болю в крилах, до тремтіння в ногах. Але коли танцювала вона, зала мовчала. Її темний танець був прекрасним, але іншим — він викликав не радість, а задумливість. Іноді — смуток. Іноді — страх.

— Чому? — запитала вона якось у матері. — Чому коли танцює Алітрея, усі радіють, а коли я — усі мовчать?

Мати, королева Етерії, подивилася на неї сумними очима.

— Бо твій танець — це танець ночі, дитино. Він прекрасний, але не кожен готовий його прийняти.

— Це несправедливо!

— Можливо, — мати погладила її по голові. — Але справедливість — це не те, що дається від народження. Справедливість — це те, що ти створюєш сама.

Відія запам'ятала ці слова. Але зрозуміла їх неправильно.

Розділ 3. Розкол

Коли Алітреї виповнилося двадцять, їй довірили особливу місію — відкрити портал у світ людей і заснувати там Академію Танцю. Це була велика честь, і вся Етерія святкувала.

Уся, крім Відії.

— Ти покидаєш мене? — запитала вона, коли сестра пакувала речі.

— Я повернуся, — Алітрея обійняла її. — Але зараз я потрібна там. Люди не знають магії танцю. Я хочу подарувати їм цей дар.

— А як же я? Я теж хочу дарувати!

— І будеш, — Алітрея усміхнулася. — Зачекай трохи. Коли ти підростеш, ми танцюватимемо разом. Ти і я. Світло й темрява.

Але Відія не хотіла чекати. Вона хотіла зараз. Вона хотіла бути головною.

Тієї ночі вона пробралася до Забороненої Бібліотеки — місця, куди вхід був дозволений лише старійшинам. Там вона знайшла книгу, написану мовою тіней. Книгу, яка обіцяла силу.

— Темний танець може бути не лише тінню, — прочитала вона. — Він може бути бурею. Він може бути владою. Він може бути короною.

І Відія почала вивчати заборонену магію.

Розділ 4. Падіння

Минули роки. Алітрея заснувала «Elidanse» у світі людей і час від часу поверталася до Етерії, щоб провідати родину. Вона привозила подарунки, розповідала історії про людей, які вчаться танцювати.

Але Відія слухала її з холодним серцем.

Вона вже опанувала темну магію. Вона вже знала, як створити прокляття, що замкне ціле місто. Вона вже планувала помсту — за те, що сестра залишила її, за те, що світ обожнював Алітрею, за те, що сама Відія завжди була другою.

І одного дня вона завдала удару.

Наклала прокляття на Німбург. Замкнула місто. Зруйнувала магію танцю.

Алітрея намагалася зупинити її — але було пізно. Відія була надто сильною.

— Чому? — запитала Алітрея, стоячи серед руїн власної академії. — Чому ти це робиш?

— Бо я втомилася бути твоєю тінню! — вигукнула Відія. — Я хочу, щоб світ знав моє ім'я. Я хочу, щоб мене боялися!