Глава 27.3

– Як давно з’явилася та ваша друга особистість? Адже тепер ви можете чітко це згадати. Відразу після того, як ви залишили службу в армії?

– Ні, – поміркувавши, сказав вишибала. – Десь півроку тому.

– Тобто, незабаром після того, як ви познайомилися з Авеліною Дарбі? – уточнила я, примружившись.

Барт повільно кивнув і насупився.

– Що ви хочете цим сказати?

– Поки що і сама не знаю, – простягнула я. – Але вам самому не здається це дивним?

Барт ще більше насупився. Йому явно не сподобалися мої натяки на те, що кохана жінка може бути якось причетна до його стану.

– Я розумію, до чого ти хилиш, – втрутився Вейд. – Але ж Олівія сказала, що жодних підозрілих препаратів йому не давали.

– Є й інший спосіб змусити людину зробити щось проти її волі, а потім забути про це, – заперечила я. – Наприклад, той самий ментальний вплив. Звичайно, подібне заборонено. Дуже складно зробити все так, щоб не пошкодити при цьому розум і не залишити слідів. Але менталіст високого рівня на це здатний!

– Тільки от проблема в тому, що Авеліна Дарбі взагалі не маг, – резонно зауважив напарник. – Сліди магічної аури, звісно, можна приховати. Є певні артефакти. Але маг високого рівня все одно помітить якісь коливання.

Він не став продовжувати, але я і так зрозуміла, що хотів сказати. Вейд – архімаг. Від таких важко приховати зміни в аурі подібного ґатунку. Таке вийшло б зі мною, але не з ним. І він теж не побачив в Авеліні жодних магічних проявів.

– Є ще один спосіб перевірки, – похмуро зауважила я. – Застосувати кристал-вимірювач магічної енергії. Такий, який використовують під час відбору до Академії магії.

– Добре, ми це зробимо, – знизав плечима Вейд. – Хоча, вже пробач, але твоя завзятість у підозрах проти постраждалої жінки виглядає аж надто упередженою!

Я і сама це розуміла. Але ніяк не йшла з голови та сама, одна-єдина емоція, яка вибивалася з загального ряду.

– Авеліна тут ні до чого! – заявив Барт, який напружено стежив за нашою розмовою. – Це я в усьому винен!

– І все ж таки ми повинні бути впевнені в цьому до кінця, – заперечила я.

Покінчивши з допитом обвинуваченого, ми залишили Департамент. Барту належало очікувати подальшого розгляду своєї справи в тюремній камері.

– Ти можеш якось пояснити, чому підозрюєш Авеліну Дарбі? – помовчавши, запитав напарник, поки ми йшли до службового екіпажу.

– Сама до пуття не знаю, – зітхнула я. – Але не можу позбутися відчуття, що вона всіх дуже вправно водить за носа. І що Барт усього лише став її жертвою.

Вейд похитав головою.

– Що ж, якщо кристал-вимірювач завтра покаже наявність у Авеліни магічного дару, я погоджуся з тобою. Але щось сильно в цьому сумніваюся! Я вже тобі казав, що помітив би, якби в ній був магічний дар.

Може, я і справді настільки прагну знайти докази провини цієї жінки, бо від самого початку її запідозрила? От і намагаюся підтвердити істинність своєї версії! Знаходжуся у полоні ілюзій настільки, що навіть власний ментальний дар грає зі мною злі жарти. І та емоція зловтіхи могла мені лише примаритися.

Стоп! Я різко зупинилася, широко розплющивши очі і витріщившись прямо перед собою. Зі свистом втягнула повітря, відчуваючи, як серце шалено стрибає в грудях. Ось воно! Думка, яку я ніяк не могла вхопити за хвіст.

Ілюзія! Уривки знань, майже забутих, по крупицях почали відновлюватися в пам’яті.

Вейд щось говорив, здивований моєю неадекватною поведінкою. Я ж зосередилася на тому, щоб оформити виниклий здогад до кінця.

Ментальна ілюзія! Один з викладачів Академії колись розповідав про цей вид ментального впливу. Нас йому не вчили. Це вважалося забороненими знаннями. Та і необхідно було мати дуже високий рівень контролю, щоб застосовувати його досконало. Інакше ілюзію можна легко виявити. Справжні емоції та думки так чи інакше прослизнуть назовні.

Викладач просто побіжно розповідав про те, що по-справжньому навчитися цього неможливо. Треба мати сильний вроджений талант і надалі просто доводити до досконалості. Він наводив приклади магів минулого, які володіли таким даром. І розповідав, що з них виходили найкращі дипломати та шпигуни.

Людина підміняє справжні емоції іншими – і пробитися до справжніх практично нереально! Причому робить це без особливих зусиль. Тим, у кого немає вродженого дару, доводиться гранично концентруватися, щоб зберегти ілюзію. І як результат – щойно концентрація слабшає, ілюзія спадає. У цих же віртуозів усе не так!

Але найгірше, що дехто з них умів навіювати емоції й іншим людям – тим, у кого низький рівень захисту від ментальної магії. Якщо ще при цьому менталіст володіє хоча б елементарними навичками навіювання, він легко може зробити з людини слухняну маріонетку. Оскільки, навіявши абсолютну довіру, легко змусить розкритися настільки, що навіть не знадобиться грубе вторгнення в мозок для проведення найрізноманітніших маніпуляцій.

Я квапливо розповідала про все це Вейду, дивлячись на нього палаючими очима і вже майже не сумніваючись, що ми маємо справу з магом-ілюзором.

Напарник вислухав мене зі злегка піднятими бровами. Коли ж я закінчила, однією лише глузливою фразою обрубав мою радість від розгадки: