Глава 26.3

Перевертень зустрів нас привітною посмішкою, наче дорогих гостей. Вийшов з-за столу, розкланявся з Вейдом і обсипав мене сумнівними компліментами, від яких навіть вуха запалали. Ще й ручку мені поцілував перед тим, як підвести до стільця.

– Яка все ж таки приємна несподіванка! – ламав комедію Скажений Лис, повертаючись на своє місце, коли ми з напарником розсілися. – Не очікував зранку такого сюрпризу!

Вейд спостерігав за ним з кривою посмішкою.

– А я гадав, що ти якраз і мав цього очікувати після твоїх нещодавніх подвигів.

Тепер уже ні він, ні я не сумнівалися в тому, ким саме був загадковий стрілець. Відчувши власний маячок ще коли ми увійшли до кабінету, я подала умовний знак напарнику. І це лише підтвердило те, про що він і так здогадався.

– Подвигів? – підняв брови перевертень. – Не розумію, про що ти!

– Думаю, розумієш. І щоб не витрачати наш із тобою час на ігри, відразу скажу: ми точно знаємо, що ти причетний до справи. Ленора встигла поставити на тебе ментальний маячок. – У цьому місці Скажений Лис злегка сіпнувся і поглянув на мене з більшою пильністю і насторогою. – Тільки я до пуття не розумію, чому ти займався цим особисто. Та і якщо хотів розправитися з торговцем сам, то чому дав мені цю наводку?

Я здивовано округлила очі.

– Так це він і є твій інформатор?!

Скажений Лис невдоволено поморщився, скидаючи маску привітності.

– Ну от навіщо ти? – з докором сказав він. – Ми ж із тобою чудово співпрацювали! І я вважав, що збереження таємниці вигідне нам обом.

– Вона мій напарник, – коротко заперечив Вейд. – Крім того, цього разу справа стосується її особисто. Через тебе вона ледь учора не згоріла живцем.

Скажений Лис змінився в обличчі. І цього разу його здивування було непідробним.

– Я всього лише вистрілив у тарна. Чим, до речі, врятував їй життя! Чи ти вважаєш, що той мерзотник її б справді відпустив живу? – похмуро кинув він.

– Гадаєш, якби вбивство тарна було доцільним, я б сам не знайшов способу його усунути? – жорстко запитав Вейд. – І, звісно, про те, що на ньому могла бути хитра магічна пастка, ти не подумав? Хоча сам не раз стикався з Термуді і йому подібними?

Скажений Лис мовчав, кусаючи губи.

– Що за пастка?

– Особливий артефакт, який після смерті власника активує чималу таку «вогняну сферу».

– Я, чесно, з таким раніше не стикався, – заперечив перевертень. – Пробач, дівчинко! – він зі щирим жалем – принаймні я сподіваюся, що він був щирим! – поглянув на мене. – І на думці не було бажати тобі смерті! Я хотів лише відправити на той світ того мерзотника, якщо вже він втік від Департаменту.

– Якщо ти так бажав йому смерті, то чому втягнув нас у цю справу? – задумливо запитав Вейд. – Хоча, дозволь, сам здогадаюся! Не хотів, щоб тебе з цим пов’язували? Той торговець працював з Термуді?

– Він платив Термуді за можливість здійснювати свої брудні справи в Барміні, – уточнив Скажений Лис.

– Зрозуміло. З Термуді ти йти на відкритий конфлікт не захотів. Але з чого така зацікавленість у цій справі, що ти сам вирішив простежити за перебігом операції?

– Це особисте, – Скажений Лис поморщився.

– Може, розкажеш? Для повного розуміння картини, так би мовити. Якщо я вважатиму твої мотиви досить вагомими, так уже й бути, твоя участь у справі залишиться між нами.

Я теж кивнула на підтвердження слів напарника. Попри те, що через перевертня ледь не відправилася на той світ, чомусь хотілося йому вірити. Моєї смерті він навряд чи бажав. Просто не розібрався в ситуації. Та і Лис має рацію, тарн міг мене вбити, тільки-но ми б сховалися з очей інших співробітників Департаменту. Хто знає, як би все обернулося, якби не втручання стрільця?

– Колись я сам мало не став жертвою цього тарна, – неохоче заговорив Лис. – Мене разом зі ще кількома дітьми виловили на вулиці й продали йому. Цю мерзенну косооку пику я запам’ятав на все життя! Але, на щастя, вже на той час я мав деякі особливі вміння, які допомогли втекти. Іншим дітям не так пощастило. Їх швидко наздогнали і повернули назад. Мені ж вдалося залишитися непоміченим. Тож коли я побачив його в Барміні, то вирішив, що настав час поквитатися.

– І ти особисто побажав простежити, щоб усе пройшло як слід, – з розумінням простягнув Вейд.

Перевертень кивнув і поглянув на мене.

– Мені справді шкода, що ти потрапила під роздачу.

– Усе обійшлося, – я скупо посміхнулася. – Тож усе гаразд!

– Добре, у цьому ми розібралися, – напарник продовжував свердлити поглядом Лиса. – Але якщо ти ще раз утнеш щось подібне, я особисто тобі хвіст підсмажу!

– Охоче вірю! – усміхнувся перевертень. – Що ж, я радий, що ми все з’ясували полюбовно. Не хотілося б розривати нашу співпрацю. Надто вже вона взаємовигідна!

Вейд хмикнув і піднявся.

– Нам час іти.

Ми вже підходили до дверей, коли Скажений Лис крикнув мені вслід:

– До речі, дівчинко, якщо вже я перед тобою так завинив, то ти теж можеш звертатися, якщо знадобиться допомога.