Глава 23.1

ГЛАВА 23

Вейд явно досі злився. Навіть не став зранку чекати, поки я поснідаю в їдальні у квартирі пані Мідіган, як і інші мешканці, що оплачували харчування. А я так сподівалася, що під час спільної пішої прогулянки до Департаменту вдасться якось виправити ситуацію! Змусити напарника змінити гнів на милість.

Але ні! Вейд, який сидів за столом поруч із сестрою, демонстративно не помітив мого привітання і невдовзі піднявся. Мій погляд, яким я проводила його до дверей їдальні, мабуть, був вельми розгубленим і нещасним.

Зате інші, хто складав мені компанію за сніданком, помітно пожвавилися. Вочевидь, присутність злого Вейда діяла на всіх гнітюче. Ліндсі одразу почав щосили привертати до себе мою увагу, підморгувати і багатозначно посміхатися. Я ж навмисно його ігнорувала, караючи за вчорашню безцеремонність. Та і набагато більше хвилювало бажання налагодити стосунки з Вейдом. Я навіть наважилася запитати в Марібет:

– Це він через мій вчорашній промах так злиться?

– Ага, – сказала з набитим ротом дівчина і, проковтнувши шматочок хрусткого тосту з джемом, махнула рукою. – Не звертай уваги, це минеться! Просто брат з тих людей, хто любить усе контролювати. І коли хтось, над ким він вважає себе головним, насмілюється іти проти його наказів, сильно біситься. Та ще і вчора він з Бідером посварився через тебе.

– Що?! – я не донесла чашку з кавою до рота і витріщилася на Марібет у німому здивуванні.

– У приймальні було чути, як вони сперечалися! – довірливо пояснила дівчина. – Бідер переконував Вейда скласти рапорт про твою службову невідповідність. Мовляв, через твої дії ледве не загинули двоє співробітників Департаменту і таке інше.

– А Вейд що?! – я нервово зчепила пальці, розуміючи, що вчора моя доля висіла на волосині.

– Він заявив, що у всіх новачків бувають промахи. І це, скоріше, його провина, як більш досвідченого напарника, що не встежив за тобою. Загалом, Бідер був дуже незадоволений його заступництвом.

Я ж, відчуваючи, як усередині стає тепліше від почуття вдячності, подумала про те, що пробачаю Вейду його грубу поведінку. І навіть стійко витерплю всі знущання, яких, скоріше за все, від нього зазнаю. Нехай дає найнуднішу роботу чи демонструє презирство і насміхається! Головне, що в насправді важливих речах напарник мене підтримав.

Але довго перебувати в такому умиротвореному настрої Марібет мені не дала. Крадькома штовхнула в бік і кивнула в бік вампіра. Габріель задумливо гортав свіжу газету, попиваючи каву.

– Попроси його провести тебе до Департаменту, – шепнула вона. – Якраз зможете трохи поспілкуватися.

– Та не буду я нав’язуватися! – обурилася я.

– За своє щастя потрібно боротися! – безжально заявила Марібет. – Та і що тут такого? Просто дійдете разом до роботи. А якщо ти ще і запросиш його пообідати з тобою в нашій таверні, буде взагалі чудово!

– Я вважаю, що перший крок має робити чоловік, – похмуро заперечила я.

– Тоді будеш до старості чекати! – фиркнула дівчина. – Зазвичай гідні чоловіки занадто скромні. Тож необхідно їх підштовхувати до прийняття рішень. Це он такі, як Ліндсі, завжди готові до штурму. Але толку з них? – вона неприязно поглянула на напіворка, який балакав з Каєм.

– А в тебе з Каєм як було? – одразу ж запитала я.

– Ну, тут інша річ... – вона злегка зніяковіла. – Він довго до мене залицявся, поки я не погодилася з ним кудись сходити.

– Ось бачиш! – обурилася я. – А мені радиш самій нав’язуватися чоловікові!

– Але ж Кай тоді був нічим не кращий за Ліндсі, – знайшла вагомий аргумент Марібет. – Поки я його перевиховала, довелося неабияк помучитися. З Габріелем же все інакше. Його і перевиховувати не потрібно. Просто приручити.

Міркування Марібет вражали своїм прагматизмом. Я все ж таки мала більш романтичні уявлення про стосунки. Але негайно уїдливо собі нагадала: і до чого це призвело? До того, що Бейлі, який чудово вмів дурити жінкам голови, в лічені хвилини змусив розвісити вуха? Може, моя нова подруга має рацію і слід дивитися на речі більш тверезо?

– Гаразд, – неохоче погодилася я. – Я спробую. Але якщо побачу, що він абсолютно в мені не зацікавлений, наполягати не буду!

– Чудово! – зраділа Марібет.

І мені щось не сподобалися лукаві іскорки в її очах. Щось задумала, це без сумніву! Не здивуюся, якщо одразу після моєї атаки на бідолашного вампіра, який нічого не підозрює, візьметься обробляти тепер уже його.

Зважитися на те, щоб самій запропонувати чоловікові провести зі мною час, виявилося неймовірно важко. Як я не намагалася налаштуватися на потрібний лад, хвилювалася страшенно. Не стільки через те, що боялася відмови, скільки через небажання виставляти себе ідіоткою. Але Марібет, зараза така, спеціально забрала з собою Кая і Ліндсі, попросивши їх скласти їй компанію.

Напіворк був настільки вражений, що дівчина, яка його недолюблює, виявила бажання поспілкуватися, що навіть не пручався. Кай теж помітно зрадів, що Марібет, нарешті, нормально поставилася до його друга.

Ми з Габріелем залишилися на самоті. Гномиха з сім’єю, кравчиня і цілитель, як я зрозуміла з розмов за столом, снідали на годину раніше, а потім бралися до роботи. Тож Марібет спеціально підгадала, щоб нас з вампіром ніщо не відволікало.