Глава 16.1

ГЛАВА 16

Мертвецька знаходилася на першому поверсі Департаменту, тільки з окремого входу на задньому дворі.

Уже входячи всередину, я відчула, як стає не по собі. Але цього разу не дозволила уяві намалювати в голові всілякі жахіття. І найбільшим стимулом триматися спокійно була присутність Вейда. Не хотілося перед ним здатися слабкодухою істеричкою! Якщо я хочу стати нормальним дізнавачем, доведеться звикати, що споглядання небіжчиків буде частиною мого життя.

Одразу з коридору ми потрапили до реєстраційного відділу, де нудьгував тамтешній працівник. Він почав оформляти привезеного небіжчика, роблячи це дратівливо неспішно. Як і слід було очікувати, Вейд зрештою не витримав і рявкнув:

– Якщо за хвилину не закінчиш з оформленням, на власній шкурі дізнаєшся, чому мені дали моє прізвисько!

Працівник якось одразу різко зблід, і його рухи помітно прискорилися.

– А яке у вас прізвисько? – прошепотіла я, переминаючись з ноги на ногу поруч із напарником.

Мене зміряли нечитабельним поглядом, і я вирішила не наполягати на відповіді. Але цікавість неабияк гризла.

Реєстратор викликав людей, щоб забрали тіло до мертвецької, і несміливо сказав, що експерти ним займуться, коли звільняться. Вейд проігнорував його слова і рішуче попрямував у той бік, куди відвезли нещасного.

Я, звісна річ, поспішила за ним, хоча і почувалася дуже незручно. Якщо Вейда зупиняти навряд чи наважаться, то мене запросто!

Внутрішнє приміщення було похмуре і холодне, з довгими ящиками біля стін. Помітивши прикріплені до кожного з них охолоджувальні магічні артефакти, я здогадалася про їхній моторошний вміст.

На столах лежали двоє небіжчиків, якими прямо зараз займалися експерти. Причому одним з них був Кай. Життєрадісний і веселий ельф виглядав тут настільки чужорідно, що я вкотре здивувалася, як природа могла нагородити його таким невідповідним даром.

Побачивши Вейда, обидва експерти поморщилися. Але Кай майже одразу натягнув на обличчя ввічливу посмішку і привітався. Мабуть, не полишав спроб налагодити стосунки з братом коханої.

– Цим мерцем треба зайнятися негайно, – сухо сказав Вейд, проігнорувавши привітання і киваючи в бік щойно привезеного небіжчика.

– У нас зараз є й інша робота, – пробурчав другий експерт.

Але одразу заткнувся, коли злі чорні очі витріщилися на нього впритул.

– Гаразд, – зітхнув Кай, – я цим займуся. Кладіть його сюди.

Мерця влаштували на вільному столі. І Вейд віддав ельфу розпорядження з таким виглядом, наче той був його особистим слугою:

– «Підняти» прямо зараз!

Я співчутливо поглянула на Кая. Хоча серце приємно зігріла думка, що не тільки зі мною напарник поводиться як сволота. А бідолашний ельф навіть обуритися не може. Інакше Вейд може взагалі заборонити сестрі з ним спілкуватися. Марібет, звісно, все одно це робитиме, але їм доведеться ховатися. Та і про весілля тоді точно доведеться забути! Марібет настільки вдячна братові за все, що він для неї робить, що не вийде заміж за того, кого той не схвалить. Нехай навіть щиро кохає недолугого ельфа.

– Записуй! – коротко наказав Вейд уже мені.

Я поспішно витягла блокнот і магічне перо.

Поки ельф проводив ритуал підняття мертвих, я встигла заклякнути. У мертвецькій було дуже холодно. Особливо після вулиці, де спекотне серпневе сонце вже палило на всю міць. Тож навіть закрита сукня не надто зігрівала.

Покосилася на Вейда і мимоволі позаздрила. Цей гад, судячи з усього, жодного дискомфорту не відчуває.

– Ти чого зубами клацаєш? – похмуро запитав напарник, звертаючи на мене увагу. – Це дратує.

Я обурено округлила рота.

– Взагалі-то тут холодно!

На мій подив, замість того щоб висловити чергову знущальну репліку щодо виховання в собі морозостійкості, Вейд зняв камзол і накинув мені на плечі.

Я настільки цьому здивувалася, що ледь не впустила блокнот і перо. Мій збентежений погляд спровокував очікувану уїдливу реакцію:

– Не вистачало ще з тобою возитися, якщо захворієш! А то і самому від тебе заразитися.

Тепле почуття, що викликав його галантний жест, негайно випарувалося. І я насупилася, відвернувшись від грубого чурбака. Та все ж таки камзол не скинула. Він так приємно зігрівав плечі і, що дивно, додавав упевненості. Мені вже не було настільки не по собі в цьому місці.

Крадькома вдихнула аромат ненав’язливого парфуму, що йшов від камзола, змішаний з ледь вловним запахом самого Вейда. У животі чомусь зібрався тугий клубок, що викликав дивні щемливі відчуття. Зловила себе на думці, що мені подобається цей запах.

Обізвала себе дурепою і спробувала відволіктися від бентежних думок. Зосередилася на тому, чим займався ельф.

Кай здавався незвично серйозним і зосередженим, проводячи паси руками над головою мерця.

Тривало все це не менше п’яти хвилин, і Вейд у нетерпінні кусав губи. Чомусь я знову зависла, залипнувши поглядом на його обличчі. Уявила собі дещо взагалі кричуще. Що б я відчула, якби його губи торкнулися моїх власних.