Глава 10.1

ГЛАВА 10

Залишок дня я просто проспала, влаштувавшись на зручному, середнього розміру ліжку. За час подорожі вже відвикла від такого задоволення, як чиста накрохмалена постільна білизна і зручне ліжко. Заїжджі двори, в яких мені доводилося зупинятися, обиралися з розрахунку економії. Тож особливого комфорту від них чекати було не варто. І ось, нарешті, я отримала можливість спати в нормальних умовах і насолоджуватися затишком!

Може, так би і проспала до ранку наступного дня. Але мої нові друзі були рішуче налаштовані на вечірку.

Коли пролунав наполегливий стукіт у двері, я застогнала – настільки не хотілося вставати. Але нічого не поробиш. Ніхто мене за язика не тягнув, коли я погоджувалася на вечірні посиденьки.

Вигляд жвавої і повної енергії Марібет з пакетами в руках і не менш бадьорого Кая, який стояв за нею, змусив ще сильніше відчути себе сонною мухою.

Я ледве здогадалася посторонитися, коли вони ввалилися всередину і одразу ж стали господарювати в моїй квартирі. Зрозумівши, що користі від мене в такому стані ніякої, я дозволила їм займатися всіма клопотами і, позіхаючи, поплелася до вбиральні.

Умившись холодною водою, відчула себе бадьоріше і повернулася назад, більш-менш готова до майбутнього випробування.

Марібет, як завжди, безперервно базікала, пікіруючись іноді з Каєм. Від мене ж вимагалося підтакувати і виявляти інтерес, що цілком влаштовувало.

Частування, принесене новими приятелями, звісно, не вражало якоюсь вишуканістю. Але наша компанія і не претендувала на статус вищого товариства.

Як пояснила нова подруга, всю цю їжу вони придбали в таверні, де, як вона точно знала, смачно готують. Смажені ковбаски, картопля з салом, пироги з різною начинкою.

Уявивши собі, як усе це позначиться на моїй і так далекій від ідеалу фігурі, за якою я тепер намагалася стежити, я жахнулася. Але злегка відпустило, коли побачила, що сусіди купили ще й овочі. Буду весь вечір хрумкати щось рослинне. І начхати, хто і що про це подумає.

Помітивши, що солодкого взагалі не взяли, я зраділа. Інакше вечірка точно б закінчилася конфузом, коли мене знудило б прямо за столом.

З випивки взяли вино. Як запевнив Кай, непогане, хоч і недороге.

Дивлячись на те, як швидко моя вітальня перетворюється для вечірки, я лише дивувалася, звідки в нових друзів стільки енергії. Адже весь день провели на роботі, на відміну від мене. А по них і не скажеш!

– Скільки я вам винна? – несміливо заїкнулася я з приводу плати за все це свято.

– От іще! – фиркнула Марібет. – Навіть і не думай! Адже це я все затіяла. Вважай це нашим з Каєм подарунком на новосілля!

– Та це якось незручно... – спробувала заперечити я.

Але дівчина з запалом запевнила, що все гаразд.

– А що як твій брат буде проти? – резонно запитала я, уявивши собі реакцію відлюдькуватого напарника на те, що сестра подібним чином розпорядилася сімейним бюджетом.

– Щодо цього взагалі не переймайся! – сплеснула руками Марібет. – Вейд одразу сказав, що я можу витрачати свою зарплатню виключно на себе. Тож я купляла все за власні кошти.

– Це дуже щедро з його боку, – пробурмотіла я, злегка збентежена.

– Він взагалі чудовий брат! – широко посміхнулася дівчина.

Хоча судячи з кислої фізіономії Кая, він її думки не поділяв.

– Піди скажи всім, щоб підтягувалися хвилин за п’ятнадцять. А Ленорі треба ще себе до ладу привести, – розпорядилася Марібет, і ельф слухняно поплентався до дверей.

Я ж із сумнівом оглянула свою пом’яту сукню і поморщилася. Те ще видовище! Марібет має рацію – у такому вигляді гостей приймати не можна.

Дівчина ж, бачачи, що я забарилася, сама пройшла до спальні і, знову вражаючи надмірною безцеремонністю, відчинила дверцята шафи. Там сиротливо висіла всього одна сукня, залишена на зміну. Решту я здала Одель на підгонку за розміром. Критично оглянувши її, Марібет несхвально захитала головою.

– Це що, усі твої речі?!

Зніяковівши, я пояснила ситуацію, і дівчина скрушно зітхнула.

– Шкода, звісно! А я так хотіла, щоб сьогодні ти виглядала бездоганно. Перше враження ж найсильніше.

– Перед ким це мені треба виглядати бездоганно? – підозріло примружилася я.

Вона змовницьки підморгнула.

– Сама побачиш! З тієї компанії, що збереться, він найбільше заслуговує на твою увагу.

Знову закралися підозри з приводу Вейда. Але запитати напряму я не наважилася. Марібет же вже витягла мою темно-зелену сукню і почала допомагати переодягатися.

Особливої зміни у своєму вигляді я не помітила. Обидві сукні були однакового фасону і відрізнялися лише за кольором. Але ця, принаймні, мала охайніший вигляд.

Помітивши, як я, квапливо розчесавши волосся, стягую його в пучок, дівчина рішуче забрала гребінь і сама зайнялася моєю зачіскою.

Мені залишалося лише приречено спостерігати, як на голові споруджується щось легковажне, що більше пасувало самій Марібет, але ніяк не мені.