Глава 9.2

– Чому? – ельф помітно засмутився. – Твій брат знову заборонив тобі зі мною спілкуватися?

– Ні, він цього разу ні до чого, – похитала головою Марібет. – Сьогодні я планую влаштувати невеличку вечірку для сусідів на честь вселення в наш дохідний дім Ленори, – і вона кивнула в мій бік.

Сказати, що я була вражена – це нічого не сказати, оскільки про такі плани дівчини почула вперше.

– Сподіваюся, ти не проти?

Мабірет широко посміхнулася тепер уже мені. Нічого не залишалося, як кивнути.

– До речі, познайомся! Це і є наш некромант, якого ти так боялася.

Дівчина хихикнула. А мені довелося з ошелешеним виглядом підіймати з підлоги щелепу, що остаточно відпала.

Світлий ельф, нехай і напівкровка, з даром некроманта?! Ось це вже зовсім у голові не вкладається!

Але Марібет має рацію. Таке янголя боятися не виходило при всьому бажанні. А тим паче коли він, замість того щоб окинути насмішкуватим поглядом таку незвичну ельфійку, як я, щиро і тепло мені посміхнувся.

От якби не Бейлі, який геть-чисто відбив у мене бажання закохуватися знову, точно б серце закалатало сильніше!

– Кайонаодх Одерт, – представила Марібет ельфа.

У відповідь на мій страдницький погляд, поки я намагалася запам’ятати настільки дивне ім’я, ельф-некромант розсміявся. Мабуть, уже звик до такої реакції. А потім сказав:

– Можна просто Кай. Так мене називають всі знайомі.

Я з полегшенням перевела подих і вдячно посміхнулася.

Ельф же зі жвавим інтересом мене оглядав. А особливо вуха, які негайно захотілося кудись сховати. От же сором! Уявляю, що він про мене думає, нехай цього і не виявляє відкрито!

– А це Ленора Фаннер – наш новий дізнавач, – життєрадісно оголосила Марібет.

– Ти ж чистокровна ельфійка? – відразу перейшов на «ти» Кай.

Але чомусь я на нього не образилася, настільки це вийшло природно.

– Так, – буркнула я приречено. – Темна.

– Це неймовірно! – приголомшив він мене захопленим вигуком і якимось жадібним блиском в очах. – Вельми оригінальна і незвичайна зовнішність для цієї раси! Ти просто зобов’язана стати моєю натурницею!

Перш ніж я вкотре встигла здивуватися, втрутилася Марібет, невдоволено підібгавши губи:

– Ти знову за старе, Кай?

Він винувато простягнув:

– Але ж я їй не пропоную позувати мені оголеною. З цим точно все! Я ж тобі обіцяв! Можна й одягненою. Просто такий типаж пропадає!

Варто було мені уявити, як я стала б позувати оголеною, щоки одразу запалали.

– Отже, ви художник? – щоб перевести розмову з делікатної теми, запитала я.

– До мене можна звертатися на «ти», – чарівно посміхнувся Кай.

А я вкотре подумала про те, який же він нетиповий ельф. Такий живий і безпосередній. Ні краплі зарозумілості! Причому все це цілком щире, фальші не відчувається.

І я не змогла втриматися від посмішки у відповідь.

– Щодо твого запитання, – продовжив Кай, – то я дуже мрію ним стати. Але наше суспільство, мабуть, ще не готове до моїх робіт, – скрушно зітхнув він. – Тож доводиться займатися мистецтвом у вільний час.

Марібет фиркнула і глузливо заявила:

– Якби ти побачила його роботи, то зрозуміла б, чому!

Ельф докірливо на неї поглянув і, зітхнувши, промовив:

– Ну ось, навіть моя наречена в мене не вірить! Що вже казати про інших...

– Наречена? – вирвалося в мене.

Отже, у них усе настільки серйозно? Марібет справді підкорила серце цього ельфійського красеня?

– Ну, скажімо, до того, щоб так мене називати, ще далеко, – відрізала дівчина, лукаво позираючи на засмученого хлопця. – Спочатку ти маєш заручитися згодою мого брата. Я тобі вже казала. Він мені, як батько. Тож без його благословення я на шлюб не погоджуся.

– Але ж він мене ненавидить! – скрушно зітхнув Кай. – Якщо я заявлюся до нього з цією пропозицією, спопелить на місці.

– Значить, твої почуття не настільки сильні, якщо навіть ризикнути не хочеш! – безжально відбила Марібет, анітрохи не бентежачись, що ця особиста розмова відбувається на очах у стількох глядачів.

Мені ж залишалося вкотре дивуватися тому, що в цій парі, судячи з усього, останнє слово за дівчиною, а не за красунчиком-ельфом. Він, наскільки я зрозуміла, хоч зараз готовий її вести під вінець. Вона ж ще й опирається!

Ні, в Барміні, вочевидь, саме повітря якесь інше, раз таке в порядку речей! Чи це мені пощастило познайомитися з настільки незвичайними людьми й ельфами?

– Адже я намагався налагодити з ним стосунки, – жалібно промовив Кай. – Проте він тільки презирливо фиркає.

– Ти сам винен! – заявила Марібет з іронічною посмішкою. – Нічого було на його очах до своєї квартири гулящих дівок приводити! А потім при ньому пропонувати мені попрацювати оголеною натурницею!