Глава 8.2

– Тоді показую принцип роботи.

Він одягнув магаук на середній палець, потім розгорнув каменем всередину і натиснув на ледь помітну руну біля основи. Тієї ж миті те, що здавалося кільцем, збільшилося в розмірі, набуваючи справжньої павучої форми. З нього виросли шість відростків, що нагадували лапки. Вони щільно обліпили долоню. Камінь зайняв місце по центру. Власне, тому зброя й отримала таку назву. Магічний павук, скорочено – магаук.

Підкоряючись команді, яку подумки дав напарник, зброя засвітилася. Тепер залишалося спрямувати відкриту долоню з каменем у бік мішені й обрати один з конструктів, залучений у зброю. Вейд використав найслабший – магічний укол. З тих крихт, що залишилися у моїй пам’яті з занять з бойової магії, яку на нашому факультеті викладали, звісно, тільки в теорії, я згадала про те, що це найслабший вплив. Схожий на невеликий розряд блискавки. Але досить болючий, щоб противник не ліз на рожен. Хоча, якщо на людині захист від бойової магії, користі від такого уколу – нуль. Ось повноцінна блискавка вже серйозніша.

– Тепер сама спробуй, – зажадав Вейд, передаючи мені зброю.

Я тремтячою від хвилювання рукою взяла магаук і одягла на себе, намагаючись нічого не переплутати. Відчула, як долоню обхопили металеві лапки, і побачила, як камінь засвітився. Перш ніж збагнула, що роблю, віддала команду, вирішивши спробувати блискавку.

– Ідіотка! – вирвалося в мого напарника, який ледве встиг відскочити вбік.

А я тільки зараз збагнула, що спрямувала долоню не в бік мішені, а на Вейда. Звісно, частина конструкта все одно його зачепила – блискавка потужніша за укол. Але врятував захист. Сніп іскор вдарився об невидимий кокон навколо Вейда і розсипався.

– Пробачте, будь ласка! – жалібно видавила я, з жахом уявляючи, що було б, якби він не був бойовим магом.

Адже браслета від бойової магії на ньому не було, тож захист Вейд встановлював власними силами. Та і магаук йому не був потрібен.

Мене зміряли нищівним поглядом і нічого не відповіли. Кадер же тільки хмикнув.

– Тренуйся! – рявкнув, нарешті, Вейд, помітивши, що я продовжую стояти і витріщатися на нього в повній розгубленості. – Потім Кадер дасть тобі повністю заряджений. А в мене ще купа справ. І постарайся до завтрашнього дня нікого не вбити! Запам’ятай, за кожне використання зброї тобі доведеться звітувати. Тож раджу сто разів подумати, перш ніж це робити.

Я лише кивнула, все ще перебуваючи в шоці через те, що щойно ледь не вбила власного напарника.  

– Завтра о дев’ятій щоб була в Департаменті, – сухо наказав Вейд на прощання, залишаючи мене на піклування зброяра.

– Не переймайся! – несподівано посміхнувся мені воїн, коли напарник вийшов. – Усі новачки припускаються помилок. Головне, вміти робити з них висновки.

Цього разу я посміхнулася Кадеру зі щирою вдячністю.

Через чотири постріли по мішені я вже зрозуміла, що робити. У принципі, нічого складного. Тож навіть захотілося дізнатися щось іще про подібну зброю.

Кадер, який виявився цілком непоганою людиною, охоче мене просвіщав. Нехай і не приховував, що, на його думку, зброя – не жіноча справа, як і сама робота в Департаменті Правопорядку. Але принаймні робив це беззлобно, на відміну від декого. Тож я перейнялася до нього щирою повагою і симпатією.

Кадер розповів, що є і серйозніші магауки: сто зарядні та навіть більші, забезпечені потужнішими конструктами. Але це дороге і небезпечне задоволення використовується лише в крайніх випадках.

Є ще й артефактні камені з забитими в них «вогняними сферами». Вони одноразові й використовуються для створення потужних вибухів. У магаук такий конструкт не внідряють. Занадто він нестабільний при багаторазовому використанні. А з такими каменями простіше. У разі потреби активуєш і жбурляєш у потрібний бік. Щоправда, більше п’ятдесяти зарядної сфери ніхто укладати в камінь не ризикує – надто небезпечно. Але і цього зазвичай виявляється достатньо, щоб завдати чималої шкоди в радіусі кількох метрів.

Бойові ж маги, яким не потрібні додаткові пристосування, можуть створювати і «вогняні сфери» більшої потужності. Щоправда, на це йде значний запас їхнього резерву.

– Якось мені довелося на ділі побачити, на що здатний твій напарник, – довірливо сказав Кадер. А я одразу нагострила вуха, відчуваючи чималий інтерес до порушеної теми. – Тоді в Барміні з’явився нелегальний некромант. Це було роки два тому. Що тут тоді коїлося! – зброяр зацокав язиком. – Той злидень підняв частину міського цвинтаря і спрямував живі трупи на місцевих жителів. Магам вдалося збити їх у купу й захистити захисною стіною, але вона б довго не протрималася. Вейд увійшов всередину контуру, поставив навколо себе захист і спалив «вогняними сферами» всіх мертвяків. Причому кожна сфера була не меншою за сто пірнів. А він таких випустив близько десятка!

– Нічого собі! – я здивувалася. – Стривайте, так це ж який у нього резерв?!

Подумки сама підрахувавши, недовірливо відкрила рота. Щоб випустити таку кількість сфер, треба витратити щонайменше тисячу пірнів. На додачу ще створити досить потужний захист, щоб самого себе не поранити. Те, що це означало, викликало в мене справжній шок.

– Вейд що архімаг?!

Кадер кивнув з такою гордістю, наче йшлося про нього самого.