Глава 34.1

ГЛАВА 34

Воїн-птер з Вейдом на спині першим безшумно залетів у отвір, в якому навіть скла не було. Судячи з того, що за цим не почулися крики і звуки боротьби, в приміщенні нікого не виявилося. Так що решта, в тому числі посол і я, влетіли безперешкодно.

Ми опинилися в запиленому приміщенні, захаращеному всіляким сміттям. Крім нас, жодної живої душі тут не було.

Я зосередилася на маячку і впевнено показала на криві двері, що висіли на одній петлі.

Додаткових пояснень не знадобилося, і всі рушили туди. Те, як тихо пересувалися птери, Вейд і Лис, мимоволі захоплювало. Я намагалася діяти так само. Але іноді під ноги потрапляли уламки сміття, і шурхоти все ж таки лунали. Та і старі половиці рипіли.

Втім, коли ми вийшли на проліт спіральних сходів, і я зрозуміла, що маячок зовсім поруч, тільки нагорі, стало зрозуміло, що навряд чи нас звідти можна почути. Двері, що прикривали потрібне приміщення, були масивними і добротними. Швидше за все, вони вели до вежі з годинниковим механізмом.

Вейд відтіснив птера, який йшов попереду, і красномовно показав, щоб усі відійшли подалі. У такому тісному просторі це було проблематично, але ми максимально притиснулися до стін.

Я помітила контури конструкта «повітряного кулака». А потім потужна сила зірвала двері з петель, попри всю їх громіздкість.

Чоловіки кинулися всередину так швидко, що я не відразу отямилася. А коли опинилася в приміщенні, встигла побачити темну постать, яка ухилилася від блискавки Вейда. Реакція у нашого супротивника виявилася неймовірною.

Напарник уже готував наступний конструкт, коли чоловік у чорному, обличчя якого закривала маска, підняв руку – і прямо в стіні утворився телепортаційний тунель.

У спалаху блискавки, що летіла до цілі, я помітила перстень з чорного золота, камінь в якому спалахнув зеленим світлом.

Думка про те, що цей гад уникне покарання, здалася настільки несправедливою, що мозок прорахував все миттєво. Енергія телепорту захистить мерзотника від стихійних снарядів і ментального впливу. Але не від маячка!

Я встигла в останню секунду. З задоволенням відчула, як відокремлена від мене крихітна іскорка намертво за щось учепилася.

У наступну мить тунель схлопнувся, залишаючи нас у похмурому приміщенні з проржавілими механізмами.

Зір не відразу зміг перелаштуватися. В очах танцювали відблиски від недавніх спалахів магічних конструктів. Але коли це все-таки сталося, у мене кров застигла в жилах. Тільки зараз я розгледіла маленьку фігурку, що лежала в протилежному кінці приміщення, в калюжі чогось темного. А поруч на стіні майоріла знайома емблема Ордена Чистоти і якісь літери.

Відчуваючи, як до горла підступає ком, я рушила туди ж, куди кинулася і решта.

Вейд на ходу запалив «світляк», і тепер все стало видно чіткіше.

Я почула сповнений болю крик Скаженого Лиса, коли він побачив тіло Лари. А потім звуки ніби потьмянішали і стали доноситися наче крізь шар туману. Свідомість просто відмовлялася вірити в весь цей жах, в якому я звинувачувала себе і власну дурість.

Повільно просувалася вперед, не в змозі відвести погляд від емблеми черепа, цього разу доповненої новою деталлю – птерськими крилами. Від слів, виведених кров’ю Лари над емблемою, хотілося безсило скреготати зубами:

«Вам тут не місце, крилаті потвори!»

Воїни-птери і Вейд кам’яними статуями застигли віддалік, спостерігаючи за тим, як Лис і посол схиляються над дівчиною.

Я схлипнула і затиснула рота долонею, побачивши страшну рану на грудях Лари – прямо в серце. При таких не виживають. Та і кількість крові, що витекла з тіла, свідчила про те, що надії немає.

Всі звуки навколо стали приглушеними настільки, що я не відразу усвідомила сенс схвильованого вигуку Лиса:

– Вона ще дихає! Зовсім слабо, але дихає!

Гострий слух перевертня вловив те, що не відразу помітив батько Лари. У мої ж вуха з гуком увірвалися звуки реального світу, більше не затьмарені шоковим станом. І світ перестав здаватися уповільненим.

– Але ж це неможливо! – пробурмотів Вейд, теж наближаючись до дівчини. – Рана прямо в серці!

Посол рвучко видихнув і, з трудом відвівши погляд від доньки, поглянув на мого напарника.

– У птерів серце знаходиться з іншого боку. Мабуть, вбивця про це не знав.

Від полегшення мені захотілося розсміятися. Але радісну мить обірвав сповнений тривоги голос Лиса:

– З такою крововтратою навіть це може не врятувати! Необхідно негайно доставити її до цілителя!

Його слова остаточно мене протверезили і змусили діяти. Відірвавши від сукні достатній шмат тканини, я якомога тугіше перетягнула грудну клітку Лари.

Не встигла це зробити, як посол підхопив дочку на руки, дбайливо притиснув до себе і кинувся до виходу, через який ми сюди потрапили. Скажений Лис негайно попрямував слідом у супроводі ще одного воїна. Двоє птерів залишилися з нами, щоб допомогти в разі потреби.

– Гадаю, треба послати когось за експертами з Департаменту, – сказав Вейд, озираючи все навколо.