Глава 31.2

До кінця вечора, коли потік відвідувачів, нарешті, вичерпався, абсолютно шокований Кай прийняв виторг і тепер слухав повні ентузіазму слова Лари про те, що вже зараз їй надійшло кілька десятків замовлень на нові картини. І йому залишається тільки продумати графік роботи.

– Ну і скільки ти врешті заробив? – цілком доброзичливо запитав Вейд у ельфа.

Марібет забрала чеки у Кая, який явно був не в тому стані, щоб підрахувати сам, і з задоволеним виглядом повідомила:

– Тридцять тисяч п’ятсот п’ятдесят золотих!

Було дуже кумедно спостерігати за відвислою щелепою напарника. Дивився він тепер на майбутнього зятя якось по-новому і врешті пробурмотів:

– Здається, ти все-таки не безнадійний!

Це, мабуть, була найвища похвала, яку Кай міг від нього почути. І ельф навіть почервонів від задоволення.

Я ж щиро раділа тому, що один з моїх друзів досяг такого грандіозного успіху. Лара ж оптимістично заявила, що це тільки початок, і вона особисто сприятиме просуванню молодого таланту і надалі. За невеличкий відсоток.

Коли вона озвучила останнє, я закашлялася. Помітила схвальний погляд Лиса, кинутий на свою пасію, і остаточно переконалася, що вони дійсно варті одне одного! Втім, треба визнати, що свій гонорар Лара заслужила. Дівчина ж, помітивши мій погляд, трохи зніяковіло пробурмотіла:

– Це на той випадок, якщо мені доведеться відмовитися від заступництва батька. Тоді гроші мені не завадять.

Пояснювати свою думку вона не стала, але я зрозуміла і так. Вочевидь, Лара серйозно налаштована залишитися з коханим. І заради цього готова на багато що. Тільки ось чи збігаються їхні з Лисом плани на життя? І чи заслуговує перевертень того, щоб вона відмовлялася від сім’ї та високого статусу заради нього?

Це питання я вирішила прояснити негайно, розуміючи, що до кінця мирних переговорів залишилося всього три дні, і скоро воно стане нагальним.

– Даміане, можна тебе на хвилинку? – піднявшись з місця, звернулася я до Скаженого Лиса.

Він поглянув на мене дещо здивовано, але кивнув. Вейд проводжав нас підозрілим поглядом, але я заспокійливо йому посміхнулася.

Опинившись у тепер уже порожній галереї, я відвела Лиса подалі від дверей, щоб ніхто нас випадково не підслухав, і спрямувала на нього допитливий погляд.

– Ще трохи, і дірку в мені пропалиш! – глузливо зауважив перевертень. – То що ти хотіла мені сказати?

– А сам не здогадуєшся? – буркнула я.

– Волію почути це від тебе, – відгукнувся він.

– Які у тебе плани щодо Лари? – я не стала далі ходити колами.

– Плани? – Лис вигнув брови. – Не зовсім тебе зрозумів.

– Тільки сліпий не помітить, що вона до тебе нерівно дихає!

– У такому випадку, ти повинна була помітити, що і Лара мені теж подобається, – посміхнувся Лис. – Навіть дуже!

– Ти не зрозумів, – я не стала посміхатися у відповідь, навпаки, нахмурилася. – Вона настільки тобою захоплена, що будує щодо тебе далекосяжні плани!

– А тобі не спадало на думку, що я теж можу ставитися до неї серйозно? – несподівано запитав він, причому відкинувши звичну глузливість.

Я мимоволі зніяковіла.

– Ще скажи, що був би не проти на ній одружитися! – я похитала головою.

– Чому б і ні? У будь-якого чоловіка в житті настає момент, коли він починає про це замислюватися, – приголомшив Лис.

– Але ж не все так просто! – зауважила я. – Почнемо з того, що незрозуміло, де ви будете жити! У Птерію чужинці допускаються тільки як торговці і посли, та і то ненадовго. Тобі там не дозволять оселитися. А Лара тут навряд чи почуватиметься комфортно. Не кажучи вже про те, як до цього поставляться її одноплемінники. Батько точно не буде в захваті від того, що дочка вирішила пов’язати себе з чужинцем.

– Я цілком можу забезпечити сім’ю, не потребуючи прихильності родичів дружини, – сухо відгукнувся Лис.

А я зрозуміла, що цього разу перегнула палицю.

– Річ не в цьому, – пом’якшила я тон. – Ти подумав, що відчуватиме Лара, якщо від неї відвернуться одноплемінники? Навіть батько. Вона ніколи не почуватиметься тут як вдома, а для своїх стане чужою.

– Чому ти вважаєш, що від неї неодмінно відвернуться? – нахмурився перевертень. – Лара говорила, що у птерів давно ходять розмови про те, щоб покращити відносини з людьми. Наш шлюб може стати першим кроком, після якого це і справді виявиться можливим.

– Сумніваюся, що тебе вважатимуть відповідною кандидатурою для такого кроку, – безжально відрізала я.

В очах Лиса промайнули недобрі іскорки, і я вирішила пояснити свою думку:

– Особисто я тебе дуже поважаю. Ти викликаєш у мене щиру симпатію. Але навряд чи птери сприймуть тебе так само. Якби ти був звичайним представником іншої раси, вони б, хоч і з важкістю, могли тебе прийняти. Але видати дочку за ватажка злочинної банди, який навіть не приховує того, чим заробляє на життя!.. Та ніхто посла просто не зрозуміє! При всьому бажанні їхнього правителя розширити горизонти таке буде вже занадто. Та і навіть тут, у нашій імперії! Вчорашні знайомі аристократи від Лари при зустрічі сахатися будуть. Ти хочеш для неї такого життя?