Глава 28.2

– Як ти вважаєш, батько та інші птери з розумінням поставляться до твого обранця? – спробувала я її все-таки напоумити.

– Навряд чи, – зітхнувши, зізналася вона. – Ми, звичайно, останнім часом думаємо про більше зближення з іншими расами, але до міжрасових шлюбів поки не готові. Батько розізлиться! І, гадаю, відразу ж захоче відправити мене назад до Птерії!

– Може, так буде краще? – обережно промовила я.

– Для кого? – з гіркотою відгукнулася дівчина. – Я буду знати, що мала шанс стати щасливою, але втратила його через застарілі забобони! Скажи чесно, якби тобі хтось сказав, що ти маєш розлучитися з коханим через чиєсь упередження, що б ти відчувала?

Ось ці її слова зачепили за живе! Може, через те, що переживала схожу ситуацію. Сама нещодавно задавалася тими ж питаннями, і вибір зробила однозначний. Що б не лежало на іншій чаші терезів, я виберу Вейда! І начхати, хто і що подумає про мій вибір. Так чому від Лари вимагаю іншого?

Майже вже здавшись, я висунула останній аргумент:

– Добре, припустимо, твої мотиви я розумію. Але як ти можеш бути впевнена, що Лис ставиться до тебе настільки ж серйозно?

Лара посміхнулася якось мрійливо і трохи поблажливо.

– Я птерка, Ленора! У плані почуттів і емоцій мене не можна обдурити. Від Даміана я відчуваю те саме.

Я недовірливо похитала головою. Чи не приймає вона звичайний фізичний потяг за кохання? Судячи з усього, досвіду стосунків у Лари немає. Тож як вона може бути впевнена, що правильно розуміє почуття чоловіка?

Помітивши мою реакцію, Лара обдарувала мене довгим, серйозним поглядом і промовила:

– Я не відмовлюся від нього, Ленора! Якщо ти розповіси про все батькові, і мене спробують вивезти звідси, то краще втечу, але не залишу того, хто мені призначений!

Серце защеміло. Ось прокляття! Ця навіжена дійсно може таке утнути! І стане тільки гірше.

Я уявила собі, як птерка втікає з-під охорони, блукає десь нічними вулицями, намагаючись відшукати Лиса, і як маніяк-вбивця наздоганяє її.

Я заплющила очі, відганяючи моторошні картини того, що цей гад може зробити з беззахисною дівчиною. Ні, краще нехай зустрічається з Лисом під моїм наглядом! Так точно дров не наламає. А може, коли пізнає його краще, зрозуміє, що все це не більше ніж тимчасове захоплення.

Ухваливши рішення, я заспокоїлася і кивнула.

– Гаразд, роби, як знаєш! Я не буду нічого розповідати твоєму батькові, якщо пообіцяєш не робити дурниць.

– Обіцяю! – з запалом вигукнула вона, підхоплюючись з крісла і кидаючись мене обіймати. – Дуже тобі дякую! Ти чудова!

Я кисло посміхнулася, зовсім так про себе не думаючи. Правильніше було б вчинити, як вимагає професійний обов’язок, і піти до посла. Все йому розповісти і далі умити руки. Якщо він сам не в змозі впоратися зі своєю дочкою, то які до нас претензії в тому разі, якщо вона нарветься на неприємності? Тільки ось зробити це совість не дозволяла. І навряд чи я змогла б собі пробачити, якби з Ларою дійсно щось сталося.

– А як він тобі все-таки передав лист? – запитала я, коли пристрасті вщухли, а я закінчила розкладати речі.

Птерка хихикнула.

– Гадаю, для Даміана немає нічого неможливого. Лист я знайшла на власній подушці, коли прокинулася сьогодні вранці.

– Он як?! – здивувалася я. – Цікаво, як його пронесли повз охоронців?

Тут же шестерні в голові посилено запрацювали. Треба опитати тих, хто чергував минулої ночі і вранці, і дізнатися, хто зі слуг проходив до кімнати птерки. Не викликаючи підозр, тільки вони могли сюди увійти. А отже, людину, нечисту на руку або пов’язану зі Скаженим Лисом, буде не так важко виявити.

Тільки ось мої розпитування неодмінно привернуть увагу і викличуть підозри. Тоді доведеться розповісти про лист і зустріч Лари зі своєю так званою парою. Прокляття! Якесь замкнуте коло!

Не підозрюючи про мої душевні муки, пташка продовжувала щебетати:

– Даміан писав, що я вразила його в саме серце з першого погляду! І що він шалено бажає побачити мене знову!

Ось же гад! Так і бачу його лукаві оченята, коли він складав своє пафосне послання, покликане зачарувати наївну дурепу. І цю його нахабну посмішку. Знову прямо руки зачесалися задушити перевертня.

– Він сказав, що розуміє, наскільки велика прірва між нами, і не сміє навіть мріяти про взаємність. Але повідомив, що буде щасливий, якщо я дозволю йому хоча б себе побачити. Написав, що кожен день буде чекати в «Чорному лебеді» о третій годині весь час мого перебування в Барміні. Буде просиджувати там до четвертої, сподіваючись, що я все-таки зглянуся над враженим в саме серце моєю красою чоловіком. Дозволю хоча б побачити мене там здалеку!

– Сволота він! Сволота і маніпулятор! – вирвалося у мене.

Лара запнулася на півслові і докірливо поглянула.

– Пробач, не стрималася, – криво посміхнулася я.

– Гаразд, але при мені так більше не говори! – зажадала дівчина. – Ображаючи мого коханого, ти ображаєш і мене!

Захотілося зубами заскреготати від безсилля. Лис – руда зараза! Зовсім затуманив бідній птерці голову!