Глава 25.2

– Тарни? – припустила я і нагадала про нашу минулу складну справу: – Вони вже діяли схожими методами.

– Не варто виключати і цього, – відповів Вейд. – Але ми з людьми Баніана допитали ватажка колишньої банди Арефа Термуді. І всіх його підручних, хто хоч трохи підходить під портрет вбивці. Причому застосовували і ментальне сканування. Ніхто нічого не знає. Звичайно, це не виключає можливості, що хтось із тарнів прибув сюди інкогніто. Але всіх, хто сюди приїжджає, особливо з орочого боку, ретельно перевіряють після недавніх подій з ельфійським еліксиром.

– Отже, все-таки Орден Чистоти веде якісь свої ігри? – зітхнула я.

Вейд не відповів, даючи зрозуміти, що ми можемо лише здогадуватися.

– Що там у тебе, Кай? – запитав пан Бідер, помітивши, що некромант закінчив з попереднім оглядом.

– Той самий почерк, що і раніше, – ельф знизав плечима. – Але цей бідолаха перед смертю був введений у транс. Тож навіть не опирався. Перший удар був завданий у серце. Потім уже йому відрізали частини тіла. Єдине, що дає нам шанс, хоч і примарний – це те, що цього разу голову не відрізали. Пальці і очі теж на місці. Можливо, якщо його підняти, щось зможе повідомити.

– Похибка вбивці? Чи він зробив це спеціально? – підняв брови Вейд.

– Може, йому завадили довести діло до кінця, – припустив пан Бідер. – Пасія Ратарала прийшла раніше запланованого часу, наприклад. Вбивця, звісно, міг і далі відводити очі їй і господарю заїжджого двору. Але крики жінки міг почути і хтось іще. Тож він вирішив не зволікати і забратися з місця злочину негайно.

– І таке може бути, – не став спростовувати цю версію напарник, хоча було видно, що сумнівається.

– Повеземо тіло до Департаменту чи мені зробити це тут? – запитав Кай.

– Не будемо гаяти часу! – вирішив пан Бідер і доручив одному зі стражів взяти у господаря заїжджого двору папір і перо.

Коли необхідне принесли, попросив усіх, крім нас трьох, вийти. Мабуть, до кінця не довіряв навіть власним підлеглим. Адже будь-хто з них міг бути пов’язаний із вбивцею.

Кай за допомогою Вейда перемістив труп ельфа в крісло поруч зі столом. Я, не в змозі дивитися на понівечене тіло нещасного, прикрила його ковдрою. Але і зараз Ратарал виглядав моторошно. З закривавленими дірами замість вух, спотвореними обличчям і шиєю. Вбивця ще і роздягнув його для більшого приниження.

Що ж за гад все це творить?! Якщо вбивство вампіра і перевертня, які накоїли чимало лиха, ще можна було якось зрозуміти, то ельфа – ні. Вся вина бідолахи полягала в тому, що він був ласий до людських жінок. Та якщо за це вбивати, то доведеться робити це майже з усіма чоловіками! І навряд чи люди, які зараз підтримують Орден Чистоти, вважатимуть його смерть виправданою.

– Це вбивство явно вибивається з попередніх! – не витримавши, озвучила я свої думки.

Поки Кай, який стояв позаду мертвого тіла з закритими очима і розпростертими над головою долонями, виконував усі необхідні дії, ми просто чекали. Вейд запитально поглянув на мене. І я поспішила пояснити:

– Його провини не настільки значні, щоб викликати розуміння у городян. І все ж таки без цього вбивства не змогли обійтися. Це вже саме по собі наводить на деякі висновки. Ціль вбивці не популяризація Ордена. Інакше він обрав би більш підхожу жертву.

– Хоче налаштувати проти нас світлих ельфів, – відгукнувся Вейд. – Я теж про це подумав. Але одне не виключає іншого. Ми не знаємо, яких цілей насправді домагається Голова Ордена Чистоти. Цілком можливо, що зрив мирних переговорів і підрив авторитету герцога Баніана, відповідального за них. Навіть попри те, чим це може загрожувати імперії.

– Отже, той, хто це затіяв, впевнений, що впорається з ситуацією незалежно від наслідків, – сказала я. – Або вважає ризик прийнятним.

– Питання в тому, що він ще для нас приготував, – втрутився в розмову пан Бідер. – І як цьому запобігти? Ми не можемо просто замкнути представників делегацій у будинку губернатора. Як це буде виглядати?! Що ми не здатні забезпечити належну охорону гостям у власному місті. Або бажаємо тримати їх мало не під конвоєм. Про які тоді мирні угоди може йти мова?

У цю мить тіло мертвого ельфа сіпнулося. І ми різко обірвали розмову, спрямувавши всю увагу на нього. Кай змахнув з чола краплі поту, що виступили від напруги, і трохи відступив назад.

Мінуель Ратарал відкрив очі і деякий час з нерозумінням озирав нас і кімнату. Через кілька секунд його обличчя сіпнулося. Він щось замугикав і з жахом обмацав пальцями рот, переконуючись у відсутності язика.

Я відчула спалах жалю. Навіть уявити не можу, як це – отямитися в мертвому, понівеченому тілі, усвідомлюючи, що це ніякий не сон, а справжнісінька реальність.

Ельф тим часом в паніці обводив нас очима, обмацуючи місця, де ще недавно знаходилися вуха. Потім поглянув на стіну і здригнувся. Покривало від різкого руху зіслизнуло на підлогу. І ельф видав якесь тваринне мугикання, дивлячись на ще один відсутній орган.

Вочевидь, останнє доконало бідолаху. Його очі почали закочуватися. Кай поспішив направити в нещасного трохи своєї сили, змушуючи того знову повернутися до реальності.

– Пане Ратарал, – заговорив Вейд. – Я розумію, що вам зараз нелегко. Але у нас дуже мало часу. Тому я змушений сказати все, як є. Ви були вбиті. Наш некромант на кілька хвилин повернув вам здатність усвідомлювати себе. У вас є можливість поквитатися з убивцею. Достатньо лише сказати, хто він!