Глава 18.2

– Будемо чесними, – повільно заговорив Ріаган. – Я дуже поважаю Вейда. Він мені симпатичний. Але рівним мені і тобі він ніколи не стане. Мені нестерпна сама думка про те, що чистокровна ельфійка пов’яже себе стосунками зі звичайною людиною, нехай і видатним магом. Ти себе плямуєш цим зв’язком, невже сама не розумієш?

– Годі! – видихнула я, відчуваючи, що ще трохи і не втримаюся. Накричу на Ріагана на очах у всіх, а то і дам ляпаса. – Не можу повірити, наскільки сильно я в тобі помилялася!

Розвернувшись, я попрямувала до Вейда, майже нічого навколо не бачачи. Перед очима танцювали кольорові плями, кров шалено пульсувала в скронях. Я була на межі і ледве стримувала емоції, що рвалися назовні.

– Ленора, зачекай! – почула за спиною голос Ріагана, але навіть не обернулася.

Не хочу його бачити! Хотілося одного – піти звідси якомога швидше. Туди, де не буде цього лицеміра! Не могло бути більше і мови про те, щоб скористатися запрошенням до його ложі. Я більше не вважала Ріагана другом і шкодувала, що була з ним занадто відвертою. Він же безсоромно використав це проти мене. Та ще й вважає, що правий у цій ситуації!

Темний ельф наздогнав мене і поклав руку на плече, вже коли я підійшла до Вейда, який з нерозумінням дивився на нас обох.

– Що відбувається? – нахмурився напарник.

– Сам розповіси про все Вейду чи мені це зробити? – прошипіла я, розвертаючись до Ріагана і струшуючи його руку.

– Пробач, будь ласка! – він зітхнув. Його обличчя викривилося в болісній гримасі. – Я сам не знаю, що зі мною відбувається! Але це виявилося сильнішим за мене. У мені говорили ревнощі, прикрість через те, що ти вибрала не мене. Насправді я не думаю так, як сказав. І не вважаю Вейда негідним тебе.

– Так, а ось з цього місця докладніше! – примружився мій коханий.

– Давай просто забудемо про те, що я наговорив на емоціях! – попросив Ріаган. – Я не хочу втрачати ваше добре ставлення до мене. Благаю тебе, Ленора… Я зробив помилку і сам це розумію. Мені шалено соромно!

– І як мені зрозуміти, коли ти був щирий? Тоді чи зараз? – процідила я, продовжуючи злитися.

– Ленора...

– Гадаю, вам обом варто трохи охолонути і заспокоїтися, – запропонував Вейд.

– А ще нам з тобою слід негайно звідси піти! – заявила я. – Дивитися виставу в ложі Ріагана точно не варто. І на це є вагома причина. Ріагане, тобі краще відійти від нас, якщо не хочеш, щоб я наговорила зайвого!

– Ти дозволиш мені відвідати тебе завтра і ще раз перепросити? – з нещасним виразом обличчя запитав Ріаган.

– Добре. Тільки зараз залиш нас! – повторила я, насилу опановуючи гнів.

Темний ельф пішов геть, не озираючись. Хоча, напевно, відчував, як я пропікаю його спину поглядом.

– Ти сама скажеш Марібет і Каю, що вони не зможуть подивитися виставу? – ніби між іншим поцікавився Вейд. – Не те щоб я так вже засмутився від того, що ми звідси підемо. Але вони точно засмутяться. А їх Ріаган запросив тільки через нас.

– Прокляття! – простогнала я. – Про це я якось не подумала!

– Може, не варто було так різко відштовхувати Ріагана?

– Вейде, він сказав, що ти мені не пара! – з обуренням пояснила я.

– Але ж це правда, – знизав плечима напарник. – Принаймні за уявленнями його народу. І, повір, я можу зрозуміти, чому він не хоче відступатися від тебе. Як і те, що можна наговорити на емоціях. Ріаган непоганий хлопець. Але й ідеалізувати його не варто. У ньому, як і в усіх нас, є як погане, так і хороше. Рано чи пізно він зрозуміє, що йому насправді з тобою нічого не світить, і зможе це пережити. Просто пройшло надто мало часу.

– То ти навіть не сердишся на нього? – здивувалася я.

– Не настільки, щоб відразу розривати будь-які стосунки. Але наодинці я вас з ним тепер точно залишати не збираюся, – додав він, криво посміхнувшись.

Поміркувавши, я теж пошкодувала, що була занадто нестриманою. Врешті через мене постраждають Кай і Марібет, які мріяли побачити виступ птерки. Та я і сама в глибині душі не хотіла тікати звідси, підібгавши хвіст. Однак жодна сила в світі не могла змусити підійти до Ріагана і сказати, що таки прийму його запрошення!

Це Вейд на нього не злиться. А ось я поки що не готова забути все, що він наговорив! Адже він образив не мене, а чоловіка, якого я кохаю! Ще і зрадив мою довіру!

Вигляд Скаженого Лиса, який увійшов до зали, одягнений наче столичний франт, переключив мої думки в інше річище. Я навіть зраділа його появі. Спілкування з ним дозволить трохи відволіктися і набратися сміливості, перш ніж повідомити Марібет і Каю неприємну новину.

Перехопивши погляд Скаженого Лиса, що обводив очима зал, я помахала йому рукою. На обличчі перевертня одразу з’явилася широка білозуба посмішка. І він  попрямував до нас з Вейдом. При цьому навіть не подумав про двох своїх супутниць, кинутих напризволяще.

– Ну ось навіщо ти йому махала? – невдоволено запитав напарник.

– Я думала, що непорозуміння між вами вже вирішено, – обережно помітила я.

– Так, але це не означає, що я буду радий бачити його поруч з тобою!