Глава 17.2

– І що ж саме? – мимоволі зацікавилася я.

– Ви чули, що птерська делегація вже теж прибула до Барміна?

Я навіть нахилилася вперед, тепер дійсно заінтригована. Про птерів тільки чула і читала в книгах та газетах. Але ніколи не доводилося їх бачити на власні очі. Та і не дивно! Цей народ живе на окремому великому острові і майже не перетинається з рештою світу. Хоча торгівлю з Мадарською імперією та ельфами веде. Але це наші торговці припливають до них і звідти вивозять їх унікальні товари.

Можна на пальцях перерахувати візити самих птерів на материк. Останній, до речі, відбувся напередодні минулого військового конфлікту з орками, коли птери уклали з людьми мирний договір. Вони тоді сильно допомогли.

Наш викладач історії в Академії з захопленням розповідав про те, на що здатні представники цієї раси. Завдяки вмінню літати вони можуть закидати військо супротивника вибуховими артефактами. Та ще й особлива кольчуга, технологію якої птери так і не відкрили іншим народам, робить їх практично невразливими. Тільки якщо стрілки або маги орків потрапляють в незахищені місця, це може вразити птера. Але спробуйте влучити в мішень, яка стрімко рухається і знаходиться на значній висоті! Тож птери, як союзники, для Мадарської імперії виявилися неоціненними.

Ріаган, тим часом, розповідав далі, викликаючи в мені все більшу цікавість:

– Цього разу з послом Діром Ар-Нілом прибула його дочка Лара. Кажуть, у неї унікальний голос, рівного якому немає. Так ось, ця дівчина збирається виступити перед мешканцями Барміна і дипломатами ельфів на знак поваги. Власне, заради її виступу там всі і зберуться. Ось я і подумав, що вам теж це може бути цікаво.

– Дуже цікаво! – вигукнула я з запалом. – Тільки туди, мабуть, надзвичайно важко потрапити!

– Це взагалі не проблема, – посміхнувся Ріаган. – Я про це подбаю. Ви будете перебувати в якості гостей у моїй ложі.

Вейд страдницьки поглянув на мене. І я зрозуміла, що у цього черствого чурбака навіть виступ птерської співачки не викликає ентузіазму.

– Ну, будь ласка, Вейде, давай сходимо! – я схопила його за руку.

– А може обійдешся там без мене? – скривився він. – Сходиш туди сама з Ріаганом?

Я продовжила дивитися на нього благальним поглядом.

– Ми з тобою взагалі нікуди не вибираємося разом, крім роботи! Ну, будь ласка!

– Гаразд, – він приречено зітхнув. Потім звернувся до Ріагана, який спостерігав за нами з сумною посмішкою. – Слухай, а ще двох квитків у тебе не знайдеться? Якщо моя сестра і її недоумкуватий наречений дізнаються про те, куди ми збираємося, весь мозок виїдять, аби теж туди піти!

– Чиста правда… – пробурмотіла я, знаючи про любов Марібет і Кая до театру і всього, пов’язаного з мистецтвом.

– У моїй ложі і для них знайдеться місце, – Ріаган безтурботно відмахнувся. – Тож завтра я надішлю вам чотири запрошення.

– Дуже тобі дякую!

У пориві почуттів я підхопилася з крісла і обійняла темного ельфа. Він завмер. І я відразу пошкодувала про те, що зробила. З мого боку такі вчинки виглядають не надто привабливо, враховуючи його почуття до мене.

– Пробач... – вичавила я, поспішно відсторонюючись.

– Все добре, – він тужливо поглянув на мене, але майже відразу опанував себе. – Гаразд, мені, мабуть, час іти!

Вейд підвівся і пішов проводжати друга. Я ж повернулася в крісло і пригнічено зітхнула. Завдавати болю тому, хто мені щиро симпатичний, зовсім не хотілося. Але так мимоволі виходило.

Коли Вейд повернувся, я тихо сказала:

– Як гадаєш, у нього це мине?

– Почуття до тебе? – уточнив він. – Будемо сподіватися, що так. Інакше нашій з ним дружбі одного дня точно настане кінець. Оскільки віддавати тебе йому я не збираюся!

Я завмерла, відчуваючи, як на губах розпливається щаслива посмішка.

– А раніше ти вважав інакше!

Він скривився і нічого не сказав. Замість цього висмикнув мене з крісла і заграбастав в обійми. А потім впився в губи якимось владним, власницьким поцілунком. Заперечувати я і не подумала. Навпаки, тішилася тому, що Вейд все сильніше до мене прив’язується.

***

Як і очікувалося, Марібет і Кай були в захваті, дізнавшись про запрошення на такий захід. Дівчина негайно зайнялася підготовкою, щоб не осоромитися перед усією бармінською верхівкою.

Вейд зі сміхом говорив, що ще більше радий, що тепер майже оселився в моїй квартирі, оскільки в його власній твориться справжній хаос. А ще Марібет тільки і говорить про майбутній виступ птерки і наряди. Його ж ці теми лише дратують. Так що бідолазі Каю доводиться віддуватися за всіх.

Трохи гризла совість через те, що я не подбала про запрошення для Арлін і Габріеля. Але просити у Ріагана дістати квитки на таку кількість народу було б уже нахабством. І так добре, що погодився взяти з нами Марібет і Кая.

Втім, незабаром я дізналася, що даремно переживала. Арлін доручили від редакції її газети відвідати цей захід і потім висвітлити його в статті. У запрошенні було зазначено «плюс один». І вона, звісно, візьме з собою чоловіка.