Глава 15.3

Вранці вставати не хотілося ще більше, ніж вчора. Здавалося, я закрила очі всього на мить, як знову довелося їх відкривати.

Ні, безумовно, з нічними вахтами треба зав’язувати! Інакше більше стану нагадувати живий труп.

Вейд же здавався напрочуд бадьорим і активним. Навіть заздрісно стало! Здається, моєму коханому досить поспати години три-чотири, щоб нормально відновитися.

Побачивши моє нещасне обличчя, Вейд посміхнувся.

– Казав же тобі, що треба було йти спати, а не чекати на мене!

– Ще хоч одне слово, і в тебе полетить подушка! – похмуро попередила я, дивлячись на Вейда, який щойно вийшов з ванної.

– Яка страшна погроза! – посміхнувся він. – Вставай, сонько! У нас сьогодні багато справ.

Я застогнала, зарившись обличчям у подушку.

– Якщо, на твою думку, це мало мене мотивувати, то ти не вгадав! – пробурчала я.

– Можеш сьогодні прийти на роботу пізніше, – зглянувся він наді мною. – Я тебе прикрию.

– Оце вже ні! – я з важкістю відірвалася від подушки і змусила себе піднятися. – Я і так байдикувала майже тиждень. Тож зараз прийму контрастний душ, щоб збадьоритися, і буду готова до нових подвигів.

– Гаразд, тоді я чекаю на тебе, – посміхнувся мені Вейд.

Нашвидкуруч здійснивши водні процедури і, дійсно, відчувши себе бадьоріше, я повернулася до спальні. Вейда виявила вже вдягненим у вітальні. Він перевіряв кристали-накопичувачі, заново укладаючи їх у футляр.

– І скільки ти вчора туди вкачав енергії? – запитала я з цікавості.

– Десь півтори тисячі пірнів, – незворушно відповів він.

А у мене відвисла щелепа. І після такого він ще нормально почувається?!

– Вейде, скільки у тебе взагалі магічний резерв?!

Він знизав плечима.

– Востаннє я перевірявся ще в Академії. Тоді було близько двох тисяч пірнів. Зараз, радше за все, більше.

Я лише вражено розширила очі. Уявити собі не можу, що повинен відчувати маг, який володіє таким резервом. Сама я, попри те, що останні місяці посилено тренуюся, ледве досягла чотирьохсот пірнів.

Вдягнувшись, я повідомила Вейду, що готова, і ми разом покинули квартиру. Спустившись сходами на перший поверх, коханий несподівано зупинився і поглянув у бік дверей під номером «три».

Я відразу напружилася. Хоч він і не виглядав таким злим, як учора, але навряд чи до кінця заспокоївся. Раптом сунеться до Кая і знову влаштує скандал?

І коли Вейд рішуче покрокував до квартири ельфа, нервово запитала:

– Ти куди?!

– Треба вирішити одне маленьке непорозуміння, – незворушно відгукнувся коханий.

– Може, хоча б не зараз? – спробувала його зупинити.

– Немає сенсу відкладати. Я вже все для себе вирішив.

Не надто хороший початок! Що він там собі надумав?! Невже розірве будь-які стосунки з Марібет, дійсно поставивши її перед необхідністю вибору? Зрозуміти хоч щось по його виразу обличчя було неможливо. Залишалося триматися поруч, щоб у разі чого зупинити від необачних вчинків.

Вейд голосно забарабанив у двері. І робив це доти, доки за ними не почулися кроки. Відчинивши двері, Кай завмер, побачивши незваного гостя, і нервово зглитнув.

– Вейде, я...

– Марібет там? – коротко запитав Вейд, обірвавши його жалюгідні спроби вимовити хоч щось іще.

– Так, але...

– Чи можу я увійти? – на диво стримано запитав напарник, замість того щоб просто відштовхнути Кая з дороги.

– Так, звичайно, – пробурмотів ельф, який теж це оцінив, і відступив убік.

Вейд зайшов всередину. Я ж з-за його спини підбадьорливо посміхнулася Каю. Той відповів вимученою посмішкою.

Марібет зустріла нас у вітальні. Вона була в халаті і явно тільки недавно прокинулася. Побачивши брата, дівчина підібгала губи і войовничо підняла підборіддя, готова відстоювати своє право на свободу. Однак уже перші слова Вейда вибили її з колії:

– Я хотів вибачитися.

Такого Марібет явно не очікувала. Її обличчя сіпнулося, миттю втрачаючи войовничий вираз. Дівчина здивовано підняла брови.

– І перед тобою також, – напарник кинув швидкий погляд на Кая. – Може, я вчора і перетнув межу. Але ти маєш знати, – його обличчя пом’якшало, – вже сама думка про те, що хтось може тебе образити, настільки виводить з себе, що мені складно себе контролювати. Нехай ти вважаєш себе дорослою... Але для мене ти завжди будеш молодшою сестричкою, яку я буду захищати в будь-якому випадку! Скільки б років тобі не було!

Її губи здригнулися, очі трохи зволожилися. Вона явно була зворушена його словами.

– Вейде... – глухо видавила Марібет. – Кай ніколи мене не образить!

– Це в його ж інтересах, – буркнув Вейд, на мить ставши собою колишнім, але одразу змінив тон: – Гаразд, я не буду більше його допікати. Але натомість маю бути впевнений, що з його боку це не просто бажання розважитися.