Глава 15.2

– Вейде! – я не витримала і схопила його за руку. – Будь ласка, годі! Ходімо зі мною!

Він уже хотів роздратовано відмахнутися. Але я вчепилася так, що він ніяк не міг струсити мою руку.

– Прошу тебе, давай зайдемо до мене і поговоримо спокійно. Не сором себе і сестру! Не варто виставляти брудну білизну на загальний огляд! І краще поговорити з Каєм і Марібет, коли ти хоч трохи заспокоїшся. Будь ласка!

Деякий час Вейд похмуро дивився на мене. Потім все ж таки рушив за мною, наостанок гримнувши:

– Щоб коли я повернуся, цього хирлявого засранця тут не було!

– Та я сама з ним піду! – огризнулася Марібет і заскочила до своєї квартири.

На її обличчі чітко вгадувався намір негайно зібрати речі і поїхати куди завгодно. Кая продовжували прикривати Арлін з Габріелем. Так, наче Вейд був злим собакою, що ось-ось зірветься з ланцюга. Я і сама відчувала щось подібне. І тому чіпок тримала його за руку, поки ми знову не опинилися в моїй квартирі.

– А тепер сядь і послухай! – рішуче заявила я, киваючи в бік крісел.

– Ти взагалі не повинна в це втручатися! – процідив Вейд.

– Якщо я тобі не чужа людина, то повинна! – заперечила я. І коли він не став протестувати, задоволено кивнула. – Сядь, будь ласка! – знову зажадала я, бачачи, що він продовжує стояти і нервово стискати кулаки.

Вейд неохоче опустився в крісло. Я ж сіла на підлокітник поруч і обережно обійняла його за плечі. Відчула, як через деякий час він став потроху заспокоюватися.

– Ти ж розумієш, що Марібет кохає Кая? – тихо запитала, влаштовуючи голову у нього на плечі і обережно погладжуючи.

– Він їй не підходить, – буркнув Вейд.

– Це ти так вважаєш. А вона ні.

– Я відповідальний за сестру. І мені не байдуже, хто буде поруч з нею!

– Саме тому, що вона знає, що тобі не байдуже, весь цей час терпляче чекала. Чекала, доки ти, нарешті, змиришся і схвалиш її вибір. Сам знаєш, що у Марібет теж сильний характер. І якщо вона чогось хоче, то своєї мети досягає, попри всі перепони. Твоя думка для неї, без сумніву, важлива. Марібет тебе любить. Але і Кая також.

Вейд скривився при згадці про ельфа, але нічого не сказав.

– І, поклавши руку на серце, невже ти справді вважаєш його таким вже нікчемою? Кай добрий і порядний чоловік. Як би ти не ставився до його захоплення мистецтвом, воно не заважає йому бути успішним і в роботі. Адже на нього немає жодних нарікань у Департаменті. Кай не якийсь легковажний нероба. І зможе забезпечувати не тільки себе, а і свою родину. Нехай і не так добре, як це робиш ти. Хоча, щось мені підказує, що якщо знадобиться, він здатний і на набагато більше. А головне, що Кай щиро кохає Марібет. Інакше б давно вже відступив під гнітом твоїх нападок і вирішив, що це того не варте. Зараз ти змушуєш сестру робити вибір між тобою і її коханим. Жорстокий і болісний вибір. Але їй доведеться його зробити, якщо ти так і не приймеш Кая. Ти її втратиш назавжди, Вейде! Ти це розумієш? Невже справді хочеш через безглузду впертість і упередження піти на таке?

Вейд шумно сопів. Було видно, що мої слова його все-таки зачепили.

– Ти настільки впевнена, що вона вибере цього недоумка? – глухо вичавив він.

Я мало не закотила очі. Ну от чому він такий впертий?!

– Ти і сам це знаєш, – жорстко відрізала, вирішивши, що більше не буду жаліти його самолюбство. – Тут річ навіть не в тому, кого з вас вона любить сильніше. А в тому, хто і як поводився весь цей час. Кай зі шкіри геть пнувся, щоб налагодити з тобою стосунки. Терпів твої знущання і грубість. Ти ж навіть не намагався показати сестрі, що для тебе важлива її думка. Навпаки, всіляко демонстрував, що її почуття для тебе нічого не значать. І важливо тільки те, що думаєш ти. Якби хтось так поводився з тобою, що б ти при цьому відчував? Уяви, якби Марібет ставилася до мене так само, як ти до Кая! І змусила тебе вибирати: я чи вона.

Вейд тяжко зітхнув і відкинувся на спинку крісла.

– Може, ти і маєш рацію…

– Ти сам знаєш, що я маю рацію, – сказала я. – І добре подумай, перш ніж щось робити далі. Ти і так уже наламав дров!

– Та від самої думки про те, що мені доведеться перед цим недоумком ще й вибачатися, я... – Вейд скривився і не договорив. Уже прогрес!

– Іноді доводиться наступати на горло власній гордості. Заради того, що для тебе дійсно важливо, – зауважила я, поки він знову себе не накрутив. – І не треба вирішувати щось прямо зараз. Ви всі троє напружені і роздратовані. Ранок мудріший за вечір.

– Гаразд.

– Ходімо спати? – запитала я, поцілувавши його в лоб.

– Мені ж ще треба зайнятися підзарядкою накопичувачів, – нагадав Вейд і скривився. – Та і я все одно зараз не засну.

– Тоді ходімо разом заберемо твої накопичувачі, – запропонувала я, зіскакуючи з підлокітника.

Відпускати його самого точно не варто. А то раптом нових дурниць наробить!

У коридорі вже нікого не було, що дещо порадувало. Але до квартири Вейда та Марібет я заходила з цілком зрозумілим побоюванням. Однак ні Кая, ні дівчини там не виявилося.