Глава 8.3

– Я вже тобі казала, що сприймаю лише як друга, – роздратовано кинула я.

– Тоді ти просто будеш під моїм заступництвом, – не вгамовувався він.

Та що з ним таке?! Це вже навіть не смішно!

– Я не збираюся нікуди їхати! – прошипіла я, зручніше влаштовуючись на ліжку. Мене почало трясти від гніву.

Однак Ріаган не хотів заспокоюватися і продовжив свою палку промову:

– Варто мені розказати про тебе на Раді темно-ельфійських кланів, як тобою відразу зацікавляться! Де це бачено, щоб чистокровна темна ельфійка без заступництва чоловіків своєї раси жила серед людей?! Жінки у нас велика цінність. Особливо з огляду на те, наскільки рідко у дроу з’являється потомство. Я впевнений, знайдеться твоя рідня, що побажає повернути тебе в свій клан. Не може такого бути, щоб у твоєї матері не залишилося якихось родичів серед дроу! Нехай вона і залишила темно-ельфійські землі.

По спині пробіг липкий холодок. Згадалися слова матері в листі про те, щоб я в жодному разі не шукала родичів.

– Я готовий навіть від тебе відмовитися. Якщо буде необхідно, віддам до іншого клану, – безжально продовжив Ріаган. – Аби бути впевненим, що ти не наражаєш своє життя на небезпеку!

– Ось тут ти помиляєшся! – вичавила я, насилу вгамовуючи шалене серцебиття. – Якщо тим, хто знав мою матір, стане відомо, що я жива, вони мене відразу знищать!

Запанувала тиша. Очі Ріагана розширилися від потрясіння. Він повільно сів назад у крісло, не зводячи з мене напруженого погляду.

– Поясни, що ти маєш на увазі.

– Я сама до пуття нічого не знаю. Але у мене є лист матері, де вона категорично не радить шукати родичів. Під загрозою смерті. Тож повір, якщо ти бажаєш мені добра, то краще взагалі нікому не говори про моє існування.

Деякий час Ріаган мовчав, потім зажадав:

– Покажи мені цього листа.

– Мені довелося його спалити, – глухо сказала я. – Але я кажу тобі правду. З якоїсь причини моя мати була змушена втекти зі свого клану і ховатися серед людей. Вже те, що я приїхала до Барміну і живу по сусідству з темно-ельфійськими землями, величезний ризик. Але я свідомо пішла на нього і не шкодую про це. Ріаган, я розумію, що ти бажаєш мені добра. Але прошу, не втручайся!

– Як я можу не втручатися? – він нервово провів рукою по волоссю. – Ти мені небайдужа!

– Знаю, – я зітхнула. – І мені шкода, що я не можу відповісти на твої почуття. Але, повторюю, вирішувати за себе я нікому не дозволю! Якщо хочеш залишитися хоча б моїм другом, то прийми це. І давай більше не повертатися до цієї розмови!

Якийсь час Ріаган мовчав, потім неохоче кивнув.

– Тільки обіцяй, що надалі не наражатимеш своє життя на такий ризик!

– Я не можу обіцяти того, що від мене не залежить, – я слабо посміхнулася. – Але обіцяю, що буду обережнішою.

Він зітхнув і похитав головою. Потім з помітним зусиллям відвів погляд і через кілька секунд переді мною постав колишній чарівний і доброзичливий Ріаган. Так, наче і не було цього спалаху емоцій, який відкрив мені те, що насправді відбувається в його душі.

І я з полегшенням прийняла цю зміну. Я не просила про почуття, які він до мене відчуває. І для нас обох буде краще вдавати, що ми і справді лише друзі. Сподіваюся, рано чи пізно Ріаган позбудеться марних ілюзій і зверне увагу на когось іншого!

– Я зайду завтра, – сказав він, коли ми поговорили і все зовні остаточно налагодилося.

– Добре. Я буду рада тебе бачити, – посміхнулася я.

Ріаган підійшов і на прощання стиснув мою руку. Підніс до губів і не втримався від того, щоб припасти до неї в довгому поцілунку.

– Ріаган! – з докором вигукнула я, звільняючи долоню.

– Пробач, – глухо сказав він і попрямував до дверей.

Як тільки темний ельф покинув мою квартиру, до спальні увірвалася Арлін. Вона дивилася на мене з невдоволенням і підозрою.

– Ну і навіщо він приходив?!

Я обурено підібгала губи.

– Та що з вами всіма сьогодні таке?! То Ріаган мені сцени влаштовує, тепер ти! Але його можна зрозуміти! А ось з тобою що відбувається?

– Просто я вважаю, що Вейд тобі підходить більше, – буркнула Арлін, чим ошелешила мене так, що деякий час я тільки і могла, що дивитися на неї розширеними очима. – Він заради тебе, до речі, життям ризикував! І не раз, хочу зауважити! Так, нехай він не відрізняється бездоганними манерами, як цей твій дроу. Але якщо буде потрібно, життя за тебе віддасть!

У мене перехопило подих.

– Арлін, з яких це пір ти так беззастережно стала на бік Вейда? Сама ж казала, що він нестерпний, і дивувалася, як я його терплю!

– З тих пір, як пізнала його краще, – зізналася вона. – І взагалі тільки дурень не зрозуміє, що він тебе кохає!

– Взагалі-то я його також, – зауважила я. – І ти про це знаєш. Повір, я понад усе на світі хочу, щоб у нас все вийшло! А Ріаган для мене просто друг.

– А ти подумала, що Вейд відчуває, коли бачить його поруч з тобою? І що він може думати інакше?