Глава 8.2

Я прокинулася від гіркуватого запаху трав’яного відвару, що витав у кімнаті.

Солодко потягнулася і відкрила очі. Згадавши про закінчення вчорашнього дня, з розчаруванням відзначила, що Вейда немає поруч. Зате в спальні була Арлін. Саме вона і принесла мені відвар.

– Доброго ранку! – вигукнула подруга, побачивши, що я прокинулася. – Як ти себе почуваєш?

– Непогано, як не дивно, – посміхнулася їй. – А що це за гидоту ти принесла?

– Зміцнювальний відвар, – повідомила Арлін. – Вейду вчора дала рецепт ваша цілителька з Департаменту. Я зробила все, як було написано. І ти вип’єш все до краплі! – суворим тоном заявила вона.

– Як скажеш, матусю! – простягнула я.

Арлін підібгала губи, даючи зрозуміти, що жарти тут недоречні, і піднесла до мого рота чашку.

Я з трудом підвелася. Але відзначила, що слабкість тепер відчувається не так гостро. Принаймні вже не було сильного запаморочення.

Зробивши ковток відвару, я скривилася і ледве не виплюнула назад. Він справді виявився рідкісною гидотою!

– Мене виверне, якщо я це вип’ю, – поскаржилася я.

– Тоді я зроблю новий, і ти його все одно вип’єш! – відрізала Арлін. – Пий давай! Потім я тобі принесу сніданок.

Їсти мені не хотілося. Але я зрозуміла, що жодні заперечення не приймаються. Довелося, давлячись, випити огидний відвар. А потім запхати в себе і оладки, принесені Арлін.

– А каву мені можна? – запитала я, бажаючи хоча б запити все це.

– Ні, – відрізала Арлін. – З напоїв наказали давати тобі тільки відвар.

– Ти садистка! – простогнала я.

– Я просто про тебе піклуюся, – Арлін похитала головою, і її обличчя сіпнулося. – Коли тебе принесли вчора додому, ти б знала, як я злякалася!

Мені стало соромно за те, що я вередую, наче маленька дитина, в той час як подруга щиро за мене переживала. Я тихо сказала:

– Зі мною вже все гаразд.

– І все одно мені лячно! – не витримала Арлін і, схлипнувши, опустилася в крісло поруч із ліжком. – Цього разу обійшлося, але що як так буде не завжди?

– Ти вже знаєш, як саме все сталося? – безрадісно запитала я.

Воліла б, щоб подруга нічого не знала і не була втягнута в усе це.

– Та все місто знає! – випалила Арлін. – Від тієї частини вампірського кварталу, де на вас напали, залишилося попелище. Бармін на вухах стоїть! Влада боїться, що знову почнеться війна з вампірами. Навколо їхнього району виставили бойових магів, забравши частину з гарнізону. Кажуть, губернатор написав запит імператору, щоб надіслали більше людей. Деякі городяни хочуть самі йти до вампірського району і раз і назавжди покінчити з вампірами.

– Прокляття! – простогнала я, усвідомивши, яку кашу ми з Вейдом заварили. Замість того щоб придушити конфлікт, тільки його поглибили!

Тут всередині все заклякло від усвідомлення, що поки я тут відсиджуюся, Вейд, можливо, в самому епіцентрі подій. І яка небезпека йому загрожує! А я навіть допомогти нічим не зможу, прикута до ліжка.

Може, його хоча б відсторонили від справи через те, що сталося? Я запитала у Арлін, чи не знає вона про це. Подруга відповіла:

– Не відсторонили. Габріель сказав, що там особисто герцог Баніан втрутився. Заявив, що ви з Вейдом захищали свої життя, і вампіри першими порушили умови миру.

Хоч це тішить! Але уявляю, як був незадоволений напарник через те, що йому довелося прийняти заступництво батька. Адже він так прагне розв’язувати свої проблеми сам. Подвійний удар по самолюбству! Спочатку я його рятую, потім герцог Баніан. Вейд ніяк не може зрозуміти, що немає нічого ганебного в тому, щоб прийняти чиюсь допомогу, якщо сам не справляєшся. Прямо якась патологічна у нього гордість!

Сподіваюся, з часом мені вдасться його переконати, що він не правий. Ніхто не всесильний. Навіть герцог Баніан без своєї команди і союзників не зміг би розв’язувати проблеми, що в нього виникають. Один у полі не воїн, як би Вейду не хотілося іншого.

– Про вас з Вейдом, до речі, в газетах написали! – заявила Арлін. – Так що ви тепер герої!

– Тільки цього не вистачало! – простогнала я. – Обійшлася б якось і без такої слави.

– Ось і Вейд так вранці сказав! – хмикнула подруга. – Хоча нічого поганого я в цьому не бачу. Тепер зачепити вас буде не так просто. Люди будуть незадоволені. Тож якщо вампіри спробують знову вас позбутися, це буде останнє, що вони зроблять. Зараз їхній голова веде переговори і переконує, що він нічого не знав і не давав дозволу на напад. Тож є шанс вирішити справу миром!

– Буду на це сподіватися! – видихнула я. – А щодо вбивства дочки судді Мідрейда є щось нове?

– Ні. Вейду дали в допомогу Габріеля. Перевели його поки що у ваш відділ. Тож вони разом цим зараз займаються. Але подробиць мені не розповідають, – промовила вона трохи ображено.

Мені полегшало на серці, що у Вейда є надійний помічник. А то мимоволі відчувала себе винною, що валяюся тут, поки він робить все сам. Та ще і вважає себе зобов’язаним ночами чергувати біля мого ліжка.