Глава 6.2

Люди розступилися, пропускаючи нашу маленьку процесію.

Лорд Маграс йшов, гордо піднявши голову і всім своїм виглядом демонструючи, що те, що сталося, анітрохи не зачепило його честі. Але помітні сліди на нижній частині його тіла красномовно свідчили про протилежне. Репутацію лорда Маграса, а заодно і Ордена Чистоти, який він представляв, напарник сьогодні злегка підірвав. Буду сподіватися, що це хоч трохи зупинить зростання їхнього впливу!

– Сідайте в карету, лорде Маграс, – ввічливо промовив Вейд, особисто відкривши перед заарештованим дверцята.

Той окинув його ненависним поглядом, але поліз всередину, для чого йому довелося нагнутися і ще сильніше привернути увагу до постраждалої частини тіла. У натовпі таки пролунали смішки.

Червоний від приниження лорд Маграс поспішив сховатися в екіпажі і зашипів від болю, торкнувшись обпаленою дупою сидіння. Навіть стало шкода бідолаху, але тільки трохи. Варто було згадати про те, що може початися в місті через його безрозсудні дії, як самій захотілося дати йому прочухана.

Вейд влаштувався поруч з Черепанем, а я навпроти.

– За що, власне, мене заарештували? – першим не витримав мовчання лорд Маграс.

– Я вже говорив. За наклеп і підбурювання до бунту, – незворушно відгукнувся напарник.

– Завдяки брехливій інформації, яку ви повідомили журналістам «Бармінського життя», в місті можуть початися заворушення, – уточнила я.

– З чого ви взяли, що це я повідомив журналістам? – здивувався лорд Маграс. Причому настільки щиро, що я навіть замислилася, чи не поспішили ми з висновками.

– Зніміть перстень і скажіть те саме, – не повівся на його вудку Вейд.

Черепан відвів очі. І я зрозуміла, що цей гад насправді причетний до цього. А потім виникла зовсім вже страшна здогадка.

– Вбивство Кайли Мідрейд... – глухо сказала я. – Адже воно виявилося корисним в першу чергу Ордену!

Лорд Маграс ледве не задихнувся від обурення і вирячив очі:

– Як ви могли таке подумати?!

– Після того, що ви зробили, можна подумати що завгодно! – зауважила я.

– Наш Орден покликаний захищати звичайних людей, а не вбивати їх! – процідив Черепан.

– Зніміть перстень і скажіть те саме! – похмуро свердлячи його очима, зажадав Вейд.

Схоже, і він перейнявся моєю ідеєю.

Лорд Маграс зняв перстень і поклав поруч із собою. Потім з викликом поглянув на мене.

– Я не вбивав цю дівчину!

– Не бреше, – примружившись, неохоче визнала я. А яка була версія! Але одразу  запитала, згадавши, що колись вже погоріла на тонкощах формулювання: – А інші представники Ордену Чистоти? Чи може ті, хто діяв за вашим наказом?

– Ні! Ніхто з тих, про кого ви згадали, теж до цього не причетний! – впевнено заявив він.

– Знову не бреше, – зітхнула я.

– Чи могло бути так, що хтось з представників Ордену зробив це з власної волі, а ви просто про це не знали? – включився у розпити і Вейд.

– Навіщо?! – щиро здивувався лорд Маграс. – Та й у нас дуже сувора ієрархія. У Барміні я найвищий за впливом. Ніхто з адептів Ордену без мого дозволу нічого не зробить. Можете не вірити, але ми не вдаємося до подібних заходів. Наше товариство закликає, переконує, користується ситуацією, щоб обернути собі на користь, але вбивати?! Ні! Ми не фанатики!

Ось з цим я б посперечалася! Але говорити відкрито не стала.

– Є дієві способи домогтися бажаного і без крові, – продовжив Черепан.

– Ми це вже помітили, – поморщився Вейд. – А вас не хвилює, що через ваші дії кров все-таки може пролитися?

– Кров вампірів? – зневажливо всміхнувся лорд Маграс. – Жаліти про це я точно не стану!

– Постраждають і звичайні люди, – заперечила я.

– Заради вищої мети! – заперечив він. – Отже, це припустимі жертви.

– Якщо так міркувати, – вкрадливо сказав напарник, – то і смерть Кайли Мідрейд можна віднести до припустимих жертв.

Черепан скривився.

– Є різниця між відкритим зіткненням, коли люди об’єднуються проти спільного ворога, і вбивством невинної дівчини. На останнє ми ніколи не підемо!

Я збентежено мовчала. Виявляється, у цих фанатиків таки є принципи. Нехай викривлені, що допускають підлість в одному і відкидають в іншому, але все одно. І емоції цього чоловіка говорили про те, що він зараз щирий.

Безпорадно поглянула на Вейда, і він знизав плечима. Сам не знав, що і думати.

Хто ж тоді вбив бідолашну Кайлу Мідрейд?!

Вчорашнє опитування свідків нічого нового не дало. Ми детальніше розпитали охоронця, який бачив, як Кайла вийшла на вулицю. Він наголосив, що вона виглядала якось дивно, наче була не в собі. Здавалося, до кінця не розуміє, що робить. Але охоронець списав це на випивку. На Святі Весни багато хто дозволяв собі зайве. Він вважав, що дівчині стало зле і вона вирішила подихати свіжим повітрям. Але до кав’ярні після цього так і не повернулася.