Глава 4.1

ГЛАВА 4

На посту охорони нас привітав заспаний і пом’ятий Ліндсі. По його обличчю відразу було зрозуміло, чим він займався минулого вечора.

– Бачу, дехто вчора добре погуляв, – хмикнула я, проходячи повз напіворка і відчуваючи запах перегару, що до кінця не вивітрився.

– Не нагадуй! – простогнав Ліндсі і поморщився. – Це справжнє знущання чергувати відразу після Свята Весни!

– Якщо ти знав, що будеш на чергуванні, міг би так і не налягати на випивку, – менторським тоном зауважив Вейд.

Напіворк буркнув:

– На відміну від деяких, я вмію розважатися.

Напарник недобре примружився. І я поспішила потягнути його геть, доки не розгорілася суперечка.

Судячи з облич інших співробітників, які зустрічалися по дорозі, у них теж вечір вдався. Всі більше нагадували сонних мух.

Але надії на те, що хоча б перша половина дня видасться спокійною, про що мріяв практично кожен, не виправдалися. Не встигли ми зайти до свого кабінету, як з’явилася Марібет. Вона повідомила, що пан Бідер збирає всіх у себе. І вибігла, перш ніж ми встигли її розпитати докладніше. Мабуть, спішила «ощасливити» й інших працівників.

– Ороча дупа! Навіть кави не дали випити! – буркнув Вейд.

– Ти її вдома пив, – нагадала я іронічно. – А багато кави пити шкідливо.

Він обдарував мене не надто приязним поглядом. Але я зараз просто не втрималася від шпильки. Була ще трохи зла на нього.

Ще на підступі до кабінету Бідера був чутний гомін голосів. Як виявилося, тут зібралися майже всі дізнавачі Департаменту. Марібет розставляла перед ними чашки з чаєм або кавою, і Вейд трохи повеселішав. Він зробив сестрі знак і сказав, що теж буде каву.

Сама я утрималася. І так ранок видався насиченим, що саме по собі збадьорило. Хоча, як і Вейд, після нашої розмови воліла вдавати, що між нами взагалі нічого не сталося.

Пан Бідер, на відміну від більшості підлеглих, виглядав бадьорим і енергійним. Втім, з його непосидючим характером це і не дивно.

Коли всі, нарешті, налаштувалися на діловий лад, начальник Департаменту розпочав нараду:

– Вчора через Свято Весни в місті сталося чимало випадків порушень закону. Особливо вночі. Тож нудьгувати вам сьогодні не доведеться. Зараз я коротко перерахую нагальні справи і призначу відповідальних за них.

З усіх боків почулися страдницькі зітхання. Один з дізнавачів зауважив, що у їхньої пари і так справ по вуха. Але під невдоволеним поглядом пана Бідера швидко знітився.

– Усі завантажені, – відрізав начальник Департаменту. – Тож доведеться напружитися. Зі свого боку за успішні розслідування я обіцяю премії. Якщо хтось із вас ще цього не знав, то повідомляю важливу новину. Через місяць сюди з’їдуться дипломатичні делегації від темних та світлих ельфів, а також від птерів. До цього часу в Барміні має панувати ідеальний порядок. Патрулі також посиляться. Ми почнемо більше стежити за міськими бандами. Хоча останнє – не ваші турботи. Це справа звичайних стражів і загонів бойових магів. Герцог Баніан надіслав мені листа, де повідомив, що за порядок у місті перед переговорами я буду відповідати особисто. Тож, самі розумієте, я докладу всіх зусиль, щоб наш Департамент не осоромився!

Він хижо примружився і оглянув усіх присутніх.

– Тоді вам варто звернути увагу на клоунів, які нещодавно з’явилися в місті, – недбало кинув Вейд, анітрохи не перейнявшись грізним виглядом начальства.

– Ти про Орден Чистоти? – Бідер скривився. – Чув уже. На жаль, вигнати їх з Барміна просто так не вийде. Це може викликати невдоволення по всій імперії. У них чимало прихильників. Але стримати запал особливо затятих проповідників ми спробуємо. Не вистачало ще, щоб вони зірвали переговори!

– Вам не здається підозрілим, що вони з’явилися в Барміні саме в цей період? – ризикнула запитати я.

Пан Бідер, який все ще мене недолюблював, обдарував мене колючим поглядом.

– Дорогенька, робіть свою справу, а про подібні речі є кому подумати!

– І все-таки Ленора має рацію, – зауважив Вейд. – Треба за ними пильнувати.

– Ми, звісно, вживемо заходів, – зійшов до пояснень пан Бідер. – Введемо когось в їхні ряди. Так що нам повідомлять, якщо фанатики почнуть затівати щось серйозне. Та і сьогодні вночі їм самим дісталося. Резиденцію Ордена Чистоти розгромили. На щастя, обійшлося без жертв. Будівля була порожньою. Представники Ордена якраз займалися агітацією в тавернах та інших людних місцях. Але наразі мене більше турбують інші речі. У місті зараз йде активний переділ сфер впливу між бандами. Раз у раз виникають збройні сутички, у яких іноді страждають і звичайні мешканці. А це неприйнятно. Треба приструнити тих, хто надто зарвався. Та і звичайні городяни накоїли лиха. Дехто, наслухавшись «клоунів», як ти їх назвав, став громити крамниці та будинки гномів та представників інших рас. Не кажучи вже про бійки в громадських місцях. У мертвецькій купа трупів, які вимагають вашої уваги, – останню фразу він вже адресував усім дізнавачам. – Тож годі пустопорожніх розмов! У нас на це немає часу!

З цими словами пан Бідер поглянув на якісь папери, що лежали перед ним, і почав розподіляти справи між дізнавачами. Декому дісталося відразу по три. Але нас з Вейдом поки що не назвали жодного разу, що трохи спантеличило.