Глава 5

ГЛАВА 5

– І все ж таки я не розумію, чому ви пішли на це саме зараз, – Габріель тягнув час, явно намагаючись придумати, як виплутатися з цієї халепи. – Адже я і раніше не викликав у тебе теплих почуттів, Ежен. То чому ти вирішив позбутися мене тільки тепер?

– Не хочу, щоб у тебе був шанс повернутися! – хижо примружився той.

Очі Габріеля розширилися.

– Хочеш сказати, що батько міркує над тим, щоб мене пробачити?

Вампір не відповів, але цього було і не треба. І так стало зрозуміло, що річ саме в цьому.

– Дозволь здогадаюся... Вас послав мій брат? – простягнув Габріель, теж дійшовши, мабуть, того самого висновку.

– Ти не в тому становищі, щоб ставити нам запитання! – фиркнув Ежен. – Єдине, що я, так вже і бути, тобі дозволю, так це вибрати вид смерті. Волітимеш битися на мечах чи за допомогою магії?

– Спочатку відпустіть дівчину, – глухо сказав Габріель. – Вона ні в чому не винна.

– Вона винна вже в тому, що зв’язалася з тобою! – послідувала презирлива відповідь.

Від погляду цього мерзотника я мимоволі здригнулася. Боюся навіть уявити, що зі мною буде після того, як вони покінчать з Габріелем. Не думаю, що всього лише вб’ють. Захочуть ще й розважитися перед цим!

Знову рвонулася з чіпкого захвату вампіра, якого називали Матром. Але той лише посміхнувся і клацнув зубами біля самої моєї шиї.

– Ну ж бо, не смикайся, крихітко! Почекай своєї черги. Ельфійська кров, звісно, на любителя. Гіркувата. Але від решти твоїх принад я точно не відмовлюся!

Я відчула, як його руки занишпорили по моєму тілу, і сіпнулася, намагаючись лигнути якомога болючіше. Але Матр так смикнув мене за волосся, що перед очима іскри полетіли. Ще трохи – і скальп би зірвав!

Габріелю ж було зараз не до мене. Двоє інших вампірів вихопили мечі і встали по обидва боки від нього.

Я гарячково міркувала, чи зможу якось допомогти своєму супутнику. На всіх трьох вампірах є браслети ментального захисту. Звісно, завдяки Вейду я навчилася відразу його пробивати. Але впоратися встигну, мабуть, тільки з одним супротивником. Потім мені просто переріжуть горло або звернуть шию. Якби ворогів було двоє, залишався б шанс, що ми впораємося. Але їх троє!

Так, без паніки! Ще не все втрачено! Є надія, що поки Матру доводиться відволікатися на мене, утримуючи в руках, Габріель знешкодить хоча б одного. Тоді і я втручуся.

Те, що ці троє мене серйозно не сприймають, грає нам на руку. Якби вони зрозуміли, що я можу завдати їм неприємностей, навіть зволікати не стали. Убили б одразу. Поки ж у мені бачать лише гарненьку ляльку, з якою можна розважитися після того, як покінчать з Габріелем. Сприймають як трофей. Тож треба такою і здаватися! Наляканою та беззахисною жертвою.

Я жалібно забелькотіла, благаючи мене відпустити. Навіть сльозу з себе видавила. Утім, останнє виявилося нескладно. Від того, як сильно тягнув за волосся Матр, вони самі до очей підступили.

Подіяло! Вампір розсміявся і злегка послабив хватку, перемістивши руку з волосся на шию і притиснувши до себе. Потім почав лапати мої груди, шепочучи на вухо непристойності, що доводилося стоїчно терпіти.

– Ах ти моя солоденька! Потерпи трохи, скоро і до тебе черга дійде, – «втішив» він мене, змушуючи пересмикнутися від відрази.

Утім, щойно зав’язалася сутичка на мечах між його приятелями і Габріелем, він переключив майже всю свою увагу туди. Як і я, що з жахом стежила за неймовірно швидкими рухами супротивників.

Усі троє з легкістю перейшли в режим «бойового трансу», який, як я знала, вампіри можуть підтримувати набагато довше, ніж представники інших рас.

Змазані, ледь помітні рухи були настільки стрімкими, що я не встигала їх навіть вловити. Три вихори кружляли навколо нас, лише якимось дивом не зачіпаючи. Іноді тільки вдавалося розрізнити блиск сталі або рух чиєїсь руки.

Те, що Габріель примудрявся не поступатися одразу двом супротивникам, інакше, ніж дивом, я назвати не могла. Тільки зараз усвідомила, наскільки ж він сильний і швидкий!

Дивилася, застигнувши в якомусь ступорі, боячись навіть зітхнути, наче це могло завадити Габріелю. З чорного вихору тіней раптом бризнуло червоним. І я зрозуміла, що хтось поранений.

Довелося закусити нижню губу, щоб стримати схвильований вигук. Раптом це Габріель?!

Одна з тіней вповільнила ритм, затискаючи плече долонею. І я зрозуміла, що це третій вампір, чиє ім’я залишилося мені невідомим. Він важко дихав і явно вже не міг продовжувати сутичку в тому ж темпі.

Габріель же відчайдушно бився з Еженом, і в нього з’явилися шанси на успіх.

Я похолола, коли Матр жбурнув мене пораненому, щоб потримав, а сам перейшов у режим «бойового трансу». З відчаєм зрозуміла, що сповнений сил супротивник перехилить чашу терезів на користь наших ворогів. Габріель, мабуть, вже неабияк втомився. Якщо я не зроблю щось прямо зараз, наші шанси наблизяться до нуля!

Не встиг третій вампір міцніше вхопити мене здоровою рукою, як я послала потужний ментальний удар у Матра, змушуючи його перервати рух і зупинитися.